Тепла, спокійна, затишна історія, яка повернула мене в дитинство і нагадала, як добре, коли бабуся є поряд.
Я поринула в цю атмосферу і не звертала уваги на недоліки в сюжеті, хоча вони є і відразу кидаються в очі. Перше, це вік, моя дуже активна і позитивна бабуся дожила майже до 92 років і я прекрасно розумію, що бабця Стефанія зі своїми доволі сучасними думками та активністю не відповідає такому поважному віку, тим паче, щоб доглядати малих онучків. Постійно муляло питання: де батьки Лежка і Ринки та інші діти й онуки? В кінці книги будуть всі відповіді, але мені хотілося дізнатися про це спочатку.
Для мене ця історія була, як життєва оповідь з радощами та сумними моментами, сповнена мудрості та любові, до якої можна прийти лише проживши певний вік.
Ця книга дуже добра, весела, щира. Деякі моменти були дуже кумедні, а деякі я навіть зачитувала своїм донечкамі, їх вони також повеселилися ( от як історія про бабайку ?).
Книга не лише про теперішнє життя бабусі з онуками, вона про спогади, мрії, жертовність заради найдорожчих людей, історію, традиції.
Якщо вам хочеться прочитати книгу, в яку можна загорнутися, як в теплу ковдрочку, то ця оповідь саме для цього. Але, будь ласка, не рахуйте скільки кому років, а просто насолоджуйтеся теплою історію, згадуючи свою бабусю і затишок її рук.