Відгуки і рецензії читачів
10.05.2026
Сьогодні, в День українського добровольця, закінчив читати цю неймовірну книгу, на яку звернув увагу після кількох випусків ютуб-каналу "Хащі". Тепер і я згодний з Володимиром Коханом, що ця книга має бути в шкільній програмі. Ну або хоча б її мають прочитати всі молоді українці.
"Холодний Яр" це історико-документальний роман Юрія Горліса-Горського про події 20-х років ХХ століття в Холодноярській Республіці - осередку повстанського руху проти більшовицької навали. Автор, один з учасників тих подій та їх очевидець, тому описане вимальовується до деталей.
Написано гарно, є багато зносок на старі слова, які в більшості й так вгадуються, що означають. Взагалі, автор дуже гарно оформив власні спогади. Читаєш і бачиш ті всі події зблизька, радієш за побратимів та сумуєш їхній втраті. Книга так і віє духом козацтва та рідної землі!
В цьому романі багато болю України, багато смерті її кращих доньок та синів. Але крім цього - там багато життя, яке як не знищували більшовики, але так і не змогли! Неймовірно цікаво було читати про порядки повстанців, їхні звичаї та побут. Хочеться багато сказати про "Холодний Яр", але найкраще його просто прочитати, щоб пропустити через себе.
На форзацах книги є мапа Холодноярської Республіки та її околиць. Крім основного тексту є передмови автора, його доньки та Василя Шкляра, післямова та невеличка історія про виступ Юрія Горліс-Горського на курорті в Черче.
Після цієї книги хочеться дослідити ці сторінки нашої історії, які так довго перекривлювались "червоними". А поки що піду передивлюсь старий випуск "Хащів" (щиро рекомендую цей канал) про Холодний Яр. Щиро раджу цю книгу!
" "Живе Україна!"
Так, дорогий побратиме! Живе! Не тільки під сонцем! Живе у тих гарячих проміннях, що незримо пливуть із ваших холодних кістяків у душі живих! В душі тих, що ростуть вам на зміну!..."
"Холодний Яр" це історико-документальний роман Юрія Горліса-Горського про події 20-х років ХХ століття в Холодноярській Республіці - осередку повстанського руху проти більшовицької навали. Автор, один з учасників тих подій та їх очевидець, тому описане вимальовується до деталей.
Написано гарно, є багато зносок на старі слова, які в більшості й так вгадуються, що означають. Взагалі, автор дуже гарно оформив власні спогади. Читаєш і бачиш ті всі події зблизька, радієш за побратимів та сумуєш їхній втраті. Книга так і віє духом козацтва та рідної землі!
В цьому романі багато болю України, багато смерті її кращих доньок та синів. Але крім цього - там багато життя, яке як не знищували більшовики, але так і не змогли! Неймовірно цікаво було читати про порядки повстанців, їхні звичаї та побут. Хочеться багато сказати про "Холодний Яр", але найкраще його просто прочитати, щоб пропустити через себе.
На форзацах книги є мапа Холодноярської Республіки та її околиць. Крім основного тексту є передмови автора, його доньки та Василя Шкляра, післямова та невеличка історія про виступ Юрія Горліс-Горського на курорті в Черче.
Після цієї книги хочеться дослідити ці сторінки нашої історії, які так довго перекривлювались "червоними". А поки що піду передивлюсь старий випуск "Хащів" (щиро рекомендую цей канал) про Холодний Яр. Щиро раджу цю книгу!
" "Живе Україна!"
Так, дорогий побратиме! Живе! Не тільки під сонцем! Живе у тих гарячих проміннях, що незримо пливуть із ваших холодних кістяків у душі живих! В душі тих, що ростуть вам на зміну!..."
24.09.2024
Це документально-історичний роман, від якого крається серце.
Але в той же час хочеться процитувати уже класичний вираз одного з колишніх президентів України: «Так це вже все було!».
Книга описує вторгнення червоної армії в Україну, і затяту боротьбу українців за свою свободу.
І якщо додати сюди ракети та інтернет - то це був би опис того, як ми живемо у 2022 році.
«Наша сила - в селах»
Бо, як тоді села тримали удар, так і зараз саме села та маленькі містечка стали тією перепоною, через яку обламалися ₚосіянці.
Тому і постраждали найбільше.
Деякі спалені до тла.
Як і тоді, так і тепер в Україну навалили кацапчуки, яких прислали з Курська з бандітізмом боротися. Тільки нині формулювання змінилися.
Як тоді, так і тепер, є люди, яким в голову піднасрала пропаганда, і які чекають руський мір.
Як тоді, так і тепер, є голови сел, які відразу здають території загарбникам та стають колаборантами.
Але, як і тоді, так і тепер, українці в більшості своїй готові виборювати своє право на незалежність.
Як тоді, так і тепер, люди, навіть в умовах війни, закохуються, одружуються, народжують дітей, живуть на той максимум, який дозволяє ситуація.
Для українців не підходить біблійська заповідь, коли тебе б‘ють по лівій щоці, то підстав праву - бо маємо такого сусіда, що буде бити до смерті. Бо хоче винищення нашого народу. Бо потрібні сусіду багатства нашого краю.
Жоден народ не переживав усього того, що переживала і переживає Україна.
Український народ завжди готовий до боротьби за свої кордони та свою свободу.
Бо ця боротьба йде не одне століття.
Неймовірно-болюча книга.
Але в той же час хочеться процитувати уже класичний вираз одного з колишніх президентів України: «Так це вже все було!».
Книга описує вторгнення червоної армії в Україну, і затяту боротьбу українців за свою свободу.
І якщо додати сюди ракети та інтернет - то це був би опис того, як ми живемо у 2022 році.
«Наша сила - в селах»
Бо, як тоді села тримали удар, так і зараз саме села та маленькі містечка стали тією перепоною, через яку обламалися ₚосіянці.
Тому і постраждали найбільше.
Деякі спалені до тла.
Як і тоді, так і тепер в Україну навалили кацапчуки, яких прислали з Курська з бандітізмом боротися. Тільки нині формулювання змінилися.
Як тоді, так і тепер, є люди, яким в голову піднасрала пропаганда, і які чекають руський мір.
Як тоді, так і тепер, є голови сел, які відразу здають території загарбникам та стають колаборантами.
Але, як і тоді, так і тепер, українці в більшості своїй готові виборювати своє право на незалежність.
Як тоді, так і тепер, люди, навіть в умовах війни, закохуються, одружуються, народжують дітей, живуть на той максимум, який дозволяє ситуація.
Для українців не підходить біблійська заповідь, коли тебе б‘ють по лівій щоці, то підстав праву - бо маємо такого сусіда, що буде бити до смерті. Бо хоче винищення нашого народу. Бо потрібні сусіду багатства нашого краю.
Жоден народ не переживав усього того, що переживала і переживає Україна.
Український народ завжди готовий до боротьби за свої кордони та свою свободу.
Бо ця боротьба йде не одне століття.
Неймовірно-болюча книга.