Мене дуже бісило , як авторка прописала слідчого . Він у неї був максимально непрофесійний , постійно пхався в будинок до матері викраденої дівчини , до матері викрадача . Матері викрадача він допомагав і от наче так це мило , такий рубаха хлопець , але його було аж занадто . Про стосунки його і матері дівчини я взагалі мовчу 🤦🏻♀️. Авторка написала не трилер , а якусь любовну мелодраму .
Стосунки викрадача і викраденої з однієї сторони були звичайно зворушливими , їхні романтичні моменти в закритому просторі і турбота один про одного . Але з іншої сторони це просто дві людини , які мають проблеми з вибудовую стосунків і тому з головою вони і ринули в подібне партнерство . Максимально травмовані головні герої , хоч і з різним соціальним статусом . Щоб там не було , але все таки стокгольмський синдром відслідковується.
Авторка вирішила шокувати епілогом , але на мою думку зробила книгу ще менш логічною , ніж вона була . 🤷🏻♀️
Книга цікава, але… вона потрапила мені в дуже недоречний час.
Я читала її під час хвороби, і це не давало добре зосередитися на сюжеті й поринути в нього з головою.
Через це читання розтягнулося на досить довгий час — і це також був мінус у моєму сприйнятті.
Якщо чесно, щось подібне я читала нещодавно. На початку книги мені це трохи перегукувалося з тією історією. Але тільки на початку — далі сюжет повернув в інший бік.
Сюжет, якщо чесно, трохи заїжджений. Уже зустрічала кілька книг на кшталт цієї історії.
Тож по сюжету.
У книзі є дві часові лінії (які мені чомусь зливалися — можливо, через неповне зосередження на читанні).
Перша лінія — минуле.
Зникає молода дівчина Мія.
Про це матері повідомляє подруга Мії.
Приїжджає детектив і розпочинає розслідування: що сталося і чому?
Друга лінія — теперішнє.
Тут ми розплутуємо клубок подій і дізнаємося, що ж сталося з дівчиною та чому це сталося.
Більше про сюжет не скажу, бо боюся зробити спойлер.
Як такої напруги тут немає. Хіба трохи — в кінці.
Загалом книга більше схожа на сімейну драму.
Тут відкриваються стосунки між дитиною й батьками. І стає зрозуміло, чому все сталося саме так. Бо, як виявилося, «ноги ростуть» зовсім не з того боку, як я собі думала.
А в самому кінці — трохи неочікуваний поворот сюжету.
От що означає: «не ображай кота, бо він помітить тапки».
Але все ж книга цікава і мене до себе тягнула.
Мені було справді цікаво дізнатися, чим закінчиться вся ця історія.