Історія про сестер-двійнят Ферн і Роуз.
Ферн — незвичайна, з особливим сприйняттям світу, чутлива до світла, звуків, дотиків. Вона працює в бібліотеці, обожнює порядок, не терпить натовпу й несподіванок. А ще — має добру пам’ять і велику ніжність у серці.
Роуз — її опора. Її «доросла» сторона. Її маяк у щоденному хаосі.
Історія, яка спершу здається простою: одна сестра піклується, інша потребує допомоги. Все наче логічно. Але тільки наче.
Бо Роуз… спершу справді виглядає ідеальною. Та саме з її щоденників починають проступати тріщини. Її турбота — не завжди доброчесна. Її правда — не обов’язково істина.
І дуже швидко в повітрі з’являється тривога, що її легко не помітити. Але вона є. І наростає.
Саме на цьому контрасті тримається напруга: хто з них «хороша», і що взагалі означає — бути хорошою?
Це не той роман, де все перевертається з ніг на голову. Але це історія, яка не дає розслабитись. Історія про те, як можна тримати когось у клітці з добрих намірів.
Про владу, яка маскується під турботу.
І про те, як важко розпізнати, коли тебе люблять — а коли тримають на повідку.
І якщо ви, як і я, любите історії про складні сімейні стосунки, приховану владу, дитячі травми і силу тих, кого роками знецінювали — ця книжка точно ваша.
Дві сестри. Двійняшки.
Оповідь буде вестися від Ферн, яка працює в бібліотеці. А з іншого боку будуть уривки з щоденника Роуз.
На перших сторінках книги стає зрозуміло, що Ферн, має деякі відхилення, а точніше розлад сенсорної інтеграції. Це важливий момент.
Сестри близькі наскільки це можливо, при розладах Ферн.
І одного дня Ферн дізнається, що Роуз з чоловіком хочуть завести дитинку, але Роуз має проблеми зі здоров'ям і на фоні цього у них не виходить.
І в Ферн закрадається думка, народити дитину для Роуз.
Думаючи над різними варіантами, вона знайомиться з хлопцем, який чисто випадково зайшов в їх бібліотеку, щоб скористатися душем, (не питайте в якій бібліотеці можна знайти душ, не знаю). І на нього падає вибір Ферн. Але МАЛО подумати, треба ще це все привести до виконання, з її то розладами.
З іншого боку зі сторінок щоденника Роуз ми дізнаємося, що в дитинстві у них щось трапилось. І це щось не якась там дрібничка, а нещасний випадок який закінчився смертю.
І навколо цього і грає автор, але повністю не розповідає дрібниць трагедії.
І по ходу книги, ми розплутуємо цей клубок.
Кінцівка книги для мене була досить не очікувана. Хоча думки все ж таки деякі були.
Дуже мені сподобалася як автор підійшла до теми саме хвороби Ферн, про яку я раніше і не чула.
Дуже гарно її відкрила.
А от Роуз мене бісила, своєю нав'язливостю.
А ще мені сподобалася як автор закрутила сюжет. Особливо про згадки минулого, в якому щось сталося.
І ти читаєш і не розумієш, хто ж винен, в тому всьому.
Так багато хочеться сказати про книгу, але боюсь заспойлерити.
Ця книга не така що прочитав і забув. Прочитавши її я до сих пір аналізую дії сестер.