Персонажі просто чудові. Дон Віто Корлеоне - це не просто бос мафії, а людина з глибокими моральними засадами і почуттям справедливості. Його діти, кожен зі своїми недоліками та амбіціями, надають сюжету особливої глибини. Атмосфера Нью-Йорка середини XX століття передана так майстерно, що здається, ніби ти сама там перебуваєш. Але знаєте, що найдивовижніше? Вважається, що прототипом сім'ї Корлеоне стала реальна злочинна сім'я Бонанно, одна з П'яти Родин, які контролювали організовану злочинність у Нью-Йорку. Це робить книгу ще більш реальною і змушує замислитися про те, де закінчується вигадка і починається правда.
«Хрещений батько» - це не просто історія про мафію, це історія про людей, їхні вибори та наслідки. Вона змушує задуматися про владу, честь і сімейні цінності. Звичайно сучасний читач може знайти тут і недоліки як от романтизація мафії чи якість моменти пов’язані зі ставленням до жінок. Але все одно я щиро рекомендую цю книгу. Всім, хто любить глибокі й захопливі сюжети, особливо шанувальникам кримінальних романів.
Дуже сподобалося оформлення книги та переклад тож чекаю на продовження.
Образ Дона Віто Корлеоне — центрального персонажа — мене вразив найбільше. Він не лише харизматичний лідер, але й символ сили, мудрості та впливу. Корлеоне — це людина, яка поєднує в собі риси жорстокого мафіозі та справедливого «хрещеного батька», до якого звертаються за допомогою. Його принципи — захист родини, вірність і справедливість — є водночас благородними й спірними. Протягом роману я багато разів ставив собі питання: чи можна виправдати його дії, навіть якщо вони спрямовані на благо сім’ї?
Ще більш вражаючим для мене був розвиток персонажа Майкла Корлеоне. Спочатку він здається звичайним молодим чоловіком, який не хоче мати нічого спільного з «темними справами» своєї сім’ї. Але події змушують його змінитися. Майкл поступово перетворюється на холоднокровного лідера, якого не спиняє ніщо на шляху до захисту інтересів сім’ї. Цей розвиток персонажа для мене став однією з найсильніших сторін роману. Він показує, як середовище й обставини можуть змінити людину навіть тоді, коли вона намагається йти власним шляхом.
Особливо варто відзначити атмосферу, яку створює П’юзо. Детальні описи сімейних традицій, прийомів, італійських звичаїв та мафіозних розбірок настільки реалістичні, що я буквально занурювався в цей світ. Мене вразило, як автор приділяє увагу навіть дрібним деталям, завдяки чому кожен персонаж, навіть другорядний, виглядає живим і багатогранним.
Сюжет книги дуже динамічний. Він тримає у напрузі до самого кінця, постійно дивуючи несподіваними поворотами. Але при цьому в ньому є місце для глибоких емоцій: трагедії, розчарування, любові та болю втрат. Книга змушує співчувати навіть тим героям, чиї вчинки здаються жорстокими.
Мова автора проста, але водночас глибока й насичена. П’юзо майстерно балансує між діалогами та описами, створюючи яскравий контраст між жорстокістю кримінального світу й теплом сімейного вогнища.
Прочитавши «Хрещеного батька», я зрозумів, чому ця книга вважається класикою. Вона не лише розповідає історію однієї мафіозної сім’ї, але й підіймає універсальні теми: вибір, владу, лояльність, сім’ю й те, як ці речі формують нас як особистість.
Раджу цю книгу всім, хто любить глибокі сюжети з сильними персонажами й емоційною напругою. Це більше, ніж просто кримінальний роман — це справжній шедевр, який залишає слід у думках і серці.
При словах «хрещений батько» в голові одразу виникають дитячі ще спогади з екранізацією і низка мемасиків про дона Корлеоне. Для мене цей роман застряг десь між «вічною» класикою і сучасною прозою - пласт, про який часто забувають. Тому я рада, що Лабораторія звернула на нього увагу й видала.
Мова в ньому йде про сицилійську мафію у США. Це вихідці з Італії, які не знайшли справедливості, захисту від своєї держави й достойного життя на батьківщині. Тими чи іншими способами вони потрапили до Америки, щоб тут взяти силу й владу у свої руки. В книзі ми спостерігаємо за однією з таких мафіозних родин - кланом Корлеоне, який контролює частину Нью-Йорка. Це дуже впливовий клан завдяки своєму очільнику - дону Корлеоне, який славиться мудрістю, справедливістю й далекоглядністю. Всі знають, що дон нікому не відмовляє в послузі, але за неї рано чи пізно доводиться платити.
Мені сподобалось, як побудований цей роман. І коли я прочитала, що Маріо Пʼюзо був сценаристом низки культових стрічок, то багато що стало на місця. Тому що книга справді скроєна, як чудовий сценарій: бери й екранізуй. В цьому випадку це додає книзі плюсів, тому що є яскраві образи, зміна експозицій, невеликі історичні довідки про більшість персонажів. Тут багато дійових осіб, але вони не плутаються в голові й за ними цікаво спостерігати.
Звісно в книзі багато жорстокості, але це не була б історія про мафію, якби тут ішлося про щось інше.
Для мене ця книга на 5 зірочок)
Після неї такий післясмак хорошої історії, що не хочеться й дивитися екранізацію, бо здається, вона нічого не додасть, ну хіба зайвий раз полюбуватися Аль Пачино:)
Книга написана майстерно. Особливо вразило, як автор вибудував персонажів: вони всі живі, багатогранні, кожен має свій голос і мотивацію. Дуже сподобалося, як сюжет рухається, без затягувань і зайвих деталей. Пропущені епізоди чи стрибки в часі не викликають відчуття порожнечі, навпаки, це робить розповідь динамічною. Навіть сцени, які не грають ключової ролі в основній історії, додають глибини й атмосферності.
Проте не обійшлося без недоліків. Опис інтимних сцен, написаний від чоловіка, іноді виглядає дуже дивно й нереалістично. Наприклад, сцени «ідеального» першого сексу, де все відбувається прекрасно та синхронно, явно не відповідають реальності. Це трохи дратувало. Але спишемо це на час написання твору.
Загалом, Хрещений батько / це класика, яка справді заслуговує на свою популярність. Атмосфера мафіозного світу, потужна драма й чудовий стиль роблять цю книгу обов’язковою для читання. Раджу всім, хто хоче познайомитися з сильними персонажами та відчути дух того часу
“Він накопичував добрі справи, як банкір накопичує активи..
Йому вдалося досягти миру для світу криміналітету, і до 39_го йому вдалося досягти згоди між найвпливовішими злочинними угрупуваннями в країні.
-” немає нічого найгіршого за недбалість. Жінки й діти можуть її собі дозволити, але чоловіки ні”.
Це лише два речення, але вони чудово характеризують нашого головного героя його принциповість, розсудливість, врівноваженість його рішень та впливовість його імені. І це не може не вражати.
Сюжет книги розповідає нам історію становлення Дона Віто Корлеоне та його клану. Сина італійця, який був змушений емігрувати через помилки свого батька. Як він своїми власними силами заснував спочатку власний бізнес, який виріс до доволі потужного впливу в Нью-Йорку та за його межами.
Мені дуже імпонує далекоглядність та вміння Дона сприймати все із холодною головою та гарячим серцем. Найцікавішим уривком для мене було історія його становлення та те як він вчив свого сина передаючи йому сімейний бізнес.
Звичайно у нього є свої недоліки та перекоси у поглядах, але приємно розуміти, що навіть у лідери мафії є свої принципи та межі, за які він не готовий заходити.
Єдиним недоліком цієї книги було ставлення до жінок, воно тут просто ганебне. Я так розумію автор описує своє бачення реальності, тому не будемо опускати його талант за це, адже книга дуже потужна. Прочитав її на одному дусі, хоча напруга та цікавить не попускала мене протягом всього читання.
Я читав колись в перекладі Віктора Батюка і Олександра Овсюка, в 90-ті це було класно, але якщо читати оригінал, то помітно, що українські перекладачі трохи пригладили брутальність і зробили куди більш пуританськими сексуальні сцени в романі Маріо Пьюзо.
Цікаво як воно вийшло зараз.
Загалом, роман надзвичайно захоплюючий. Дає можливість відчути аромат італійської Америки. Єдине, що з часом виникає питання, що Дон Корлеоне аж надто мудрий і вишуканий для лідера гангстерського клану, скажімо, це далеко не Тоні Сопрано, це справжні політик.
З іншого боку, напевне так і було задумано.
Та напевне несправедливо називати це роман гангстерським, це справжня сімейна сага. Щоправда з італійським ароматом.
Історія покоління, яке приїхало в Штати в 1900-ті, стало на ноги в 1920-ті, пройшло через Велику депресію, а його діти і онуки стали справжніми американцями, які мають невід'ємне право на життя, свободу і щастя, ну і здобувають його відповідно до свого національного характеру і звичок.
Сюжет сповнений напружених моментів, зрад і кровопролиття, але в той же час передає глибокі емоції та важливі уроки про силу сім’ї, вірність і честь. П’юзо створює персонажів з такою психологічною глибиною, що читач починає відчувати до них певну симпатію, навіть коли вони здійснюють страшні вчинки.
Мова роману проста, але водночас насичена деталями, що робить читання захопливим та незабутнім. “Хрещений батько” — це не просто історія про злочинність, а справжня сага про владу, амбіції та людську природу. Книга залишає глибокий слід і спонукає замислитися над складністю морального вибору.