Хрещений батько

Мафія всемогутня. Її рука може дотягнутися до тебе де б ти не був.

Кримінальний шедевр Маріо П’юзо «Хрещений батько» — це романтичний і водночас реалістичний образ смертельно небезпечного світу мафії 1940-х років. 

Дон Корлеоне — справедливий і розсудливий батько; вірний і люблячий чоловік; найсмертоносніший ватажок Коза Ностри; тиран, шантажист і вбивця, вплив якого сягає всіх верств американського суспільства. Здається, що сила Хрещеного батька невичерпна, але жодна людина не може залишатися на вершині вічно. Вороги, які так довго чекали на помилку, вже за крок до успіху, і якщо сім'я Корлеоне хоче вижити, їй потрібен новий безжальний лідер. Але ціна, яку доведеться сплатити, занадто висока.

Чому варто прочитати книжку Маріо П’юзо «Хрещений батько»?

• Кримінальний роман про життя одного з наймогутніших злочинних синдикатів Америки — мафіозного клану Корлеоне.
• Правдивий і реалістичний роман Маріо П’юзо запрошує читачів без ризику для життя побачили саме серце  мафії.
• Спокуса влади, пастки жадоби та вірність родині — теми, які знайшли відгук мільйонів читачів по всьому світу і зробили «Хрещеного батька» визначальним романом про мафію, просякнутим інтригами та суперечностями.
• 10 березня 2024 року було 55 років з дня першої публікації книжки «Хрещений батько» (перша публікація 10 березня 1969 р.)
• Роман екранізований знаменитим кінорежисером Френсісом Фордом Копполою. Фільм отримав 19 нагород і по праву вважається одним з кращих у світовому кінематографі.

Про автора:

Маріо П'юзо (Mario Puzo) — американський письменник, автор романів «Хрещений батько» (The Godfather, 1969) та «Сицилієць» (The Sicilian, 1984), кіносценарист і журналіст.  Дворазовий лауреат премії «Оскар» (1972 та 1974 роки).

Цитати:

Віто Корлеоне був тим, до кого по допомогу зверталися всі, і не розчаровувався ніхто. Він не давав порожніх обіцянок і не шукав боягузливих виправдань, мовляв, його руки зв’язані чи він не має повноважень. Необов’язково було бути другом дона і несуттєво, чи була змога якось розплатитися за послугу. Він потребував лише одного: ви, тільки ви самі, мали проголосити свою дружбу. Після цього, безвідносно до того, наскільки бідним чи слабким був прохач, дон Корлеоне від щирого серця брався вирішувати ваші негаразди. Ніщо не могло стати на перепоні розв’язання проблеми. А що натомість? Натомість — дружба, шанобливе найменування «дон», а інколи й більш люб’язне — «Хрещений батько».

А тепер ти прийшов до мене і кажеш: «Доне Корлеоне, я прошу справедливості». Ти просиш без поваги. Ти не пропонуєш своєї дружби натомість. Ти прийшов до мого дому у день весілля моєї доньки і просиш піти на вбивство, кажеш, — і тут голос дона опустився до зневажливого передражнювання: — «Я розплачуся з вами». Ні-ні, я не ображаюся, але на яких підставах ти так зневажаєш мене?

Я сміявся не з того, що ти сказав, а з того — як усе цікаво повернулося. Я завжди казав, що ти найбільш відморожений серед нас, навіть більш відморожений за самого дона. Тільки ти зміг піти проти його волі. Я пам’ятаю тебе ще малим. Який норов ти тоді показував! Ти, трясця, навіть до мене ліз битися, хоча я на багато років старший. Фредді вибивав з тебе лайно не менш як раз на тиждень. А зараз Соллоццо думає, що ти найслабша ланка серед нас, тільки через те, що ти дозволив Маккласкі вдарити себе і не спробував відбиватися, а ще через те, що ти ніколи не ліз у сімейні справи.

Кожна дрібниця бізнесу — особиста. Кожен шматок лайна, який нам перепадає кожного дня, — усе це особисте. Кажеш, що це бізнес. Гаразд. Але все в ньому до біса особисте. Знаєш, хто мене цього навчив? Дон. Мій старий. Хрещений батько. Якби його друга вдарило громом, дон би й це сприйняв особисто. Мою службу в морській піхоті він сприйняв особисто. І це те, що робить його дійсно великим. Справжнім доном. Він усе сприймає особисто. Як Бог. Він знає про кожну пір’їну, що падає із хвоста горобця, чи як там у біса кажуть. Так? А знаєш, що ще? Нещасні випадки не стаються з людьми, які сприймають нещасні випадки як особисті образи.