Хто ти такий?

Документальна проза про війну, яка розвертає нас обличчям до самих себе

Майже автобіографічна книжка-рефлексія про дитинство і дорослішання в складні 90-ті роки й появу у житті маленького хлопчика контуженого військового-афганця Фелікса. 

Події роману відбуваються у спальних районах міста Черкаси, на зламі століть. Це період появи нової української ідентичності, перші спроби намацування ґрунту під ногами, переживання нових досвідів та спроб відповісти на запитання «Хто ти такий?». Через свій досвід Артем Чех пропонує відрефлексувати не тільки власні травми, а й чужі та спробувати зрозуміти як це – зростати в атмосфері злиднів, спроб пристосуватися до обставин та з дорослими, які надто травмовані життям.

Чому варто прочитати книжку «Хто ти такий?»?

• Ірина Цілик зняла за мотивами роману фільм «Я і Фелікс». Роль Фелікса зіграв Юрко Іздрик, а восьмирічного хлопчика Тимофія грає син Цілик та Чеха — Андрій.
• Спроба відрефлексувати складне для українців десятиліття, де коріняться багато наших теперішніх проблем.
• Показано буденний бік ПТСР, коли алкоголізм і девіація виступають найдоступнішою «терапією», яка руйнує людину і все, до чого вона торкається.

Про автора:

Артем Чех – український письменник, автор понад десяти художніх та науково-популярних книг, серед яких відомі «Точка нуль», «Район Д» та «Хто ти такий?». У 2015-2016 роках служив у Збройних силах України. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну знову служить в українській армії.

Цитати з книжки «Хто ти такий?» :

Діти, такі вже дорослі, такі незалежні, але від того ще більш незахищені та вразливі. Ростуть без тат, виростають, наївні у своїй жорстокості, говорять образливі речі, йдуть із дому, повертаються, змерзлі й  зголоднілі, але ні, не вибачаються, зачиняються у своїх кімнатах і похапцем проживають своє дитинство, ніби далі на них чекає щось краще.

Усі вони були не злими дітьми. Іноді мимохіть агресивними, іноді підлими й заздрісними, але не злими. Вся їхня злість зосталася у їхніх батьків, які, втрачаючи землю під ногами й не знаходячи здорового глузду епохи, таки виштовхали їхні кволі тіла на безпечний берег.