Проте є один нюанс: кінцівка для мене залишилася не до кінця зрозумілою. Авторка до останньої сторінки водить читача за ніс, тому передбачити щось практично неможливо. Її книги, як я вже зрозуміла, вирізняються доволі непередбачуваним сюжетом, і тут це відчувається на всі сто. Як не крути, а до самого фіналу чекаєш якогось підвоху.
Був ще один момент, у який я не до кінця повірила. Але, з іншого боку, я не настільки обізнана в психології людини, тож, можливо, пам’ять і справді здатна так працювати.
Головна героїня - Елізабет, викладачка літератури у виші. Одного дня вона отримує рукопис, від якого їй стає моторошно, адже в ньому описані деталі з її минулого – такі, про які ніхто не міг знати. Ніхто, окрім двох її подруг, з якими їхні шляхи розійшлися ще двадцять років тому.
Не гаючи часу, жінка вирушає до рідного містечка, щоб знайти ту нитку, яка приведе її до людини, що знає про її гріхи.
Книга справді захоплює і затягує з головою. Як я зрозуміла, авторка зазвичай пише ромкоми, і це тут теж трохи відчувається: вона дає волю своїй фантазії, а головна героїня легко маніпулює чоловіками. Навіть попри внутрішній дискомфорт, вона шукає в них розраду.
Та попри всі ці нюанси, книга однозначно варта уваги.