Для мене книги Пратчетта - це гарантоване задоволення. Завжди повертаюсь до них, коли хочеться насолодитися читанням. Можна описати сюжет і дійових осіб книги, але це не буде відповіддю про що ця історія. Пратчетт завжди про підглядання за світом, за людьми і їх взаємодією з навколишнім середовищем та один з одним. Це думки і поштовхи для роздумів, з якими ми можемо познайомитись завдяки персонажам і вигаданим світом автора. Дійові особи та їхні подорожі - це лише нитка, на яку нанизують перли, бусини, ото головне за для чого вони створені.
Книги Пратчетта випаровуються з голови і залишають солодкий присмак. Не пам'ятаю, що за чим, але емоції не полишають "як же ж добре було".
Щодо історії все ж додам. "Химерне сяйво" - це друга книга з серії Дискосвіту з підциклу про Ринсвінда. Чарінивника-невдахи, що подорожує з туристом Двоцвітом. Ринсвінду, якому невдається чаклувати доведеться рятувати світ від червоної зорі. На сторінках цього роману ми зустрінемось з говіркими деревами та пряничним будиночком, програмістами-друїдами, варварами-коноводами, тролями та магічною мандрівною крамничкою. Вірна скринька з купою ніжок завжди поруч.
Завжди з гумором, з певною долею цинізму. Тексти Пратчетта мають унікальний стиль і не нащо не схожі. Якщо ви вподобаєте ці тексти, вас чекає справжня насолода на багато сторінок.
Ринсвід з Двоцвітом падають за край землі в образі перших міжзоряних туристів. Проте обставини на Дискосвіту складаються так, що їхня смерть не вкладається в плани долі. То ж магічним чином вони рятуються і намагаються добратись до Анк-Моркпорка. В цей же час їх намагаються чи то зловити чи то вбити по черзі чарівники, друїди, сектанти та найманні вбивці. А Атуїн в цей час тихенько підпливає до наднової зірки і на диску стає все гарячіше. Чим же закінчиться цей дурдом для миних та не дуже жителів плаского світу?
Пратчетт навмисно ламає логіку і грається з усталеними уявленнями про світ і людей. Знову доля світу залежить від чарівника Ринсвінда, в голові якого лише одне заклинання. Але це заклинання дуже потужне і небезпечне. Разом з ним завжди подорожує Скриня на ніжках і турист Двоцвіт. Ця трійця намагається зберегти свої життя і розібратись, що за страшна червона зірка поширює своє зловісне химерне сяйво над Дискосвітом.
Вони стикаються з абсурдними і непередбачуваними пригодами: літаючі в хмарах скелі, друїди-програмісти, розмовляючі дерева, хатинка з імбирного пряника, тролі-філософи і навіть головний герой Дискосвіту. Але він зовсім не такий, як ми звикли уявляти: трошки старший і з меншою кількістю зубів.
Майстерність Пратчетта не перестає мене дивувати і лише відточується з кожною наступною книгою. Наприклад, йому вдалося передати характер Багажу без жодної репліки!
«Багаж нічого не сказав, та цього разу голосніше».
Я не можу бути об’єктивною щодо творчості Пратчетта, бо це просто «моє-моє», і я завжди отримую задоволення від його книг.