І знов я влізаю в танк…

«І знов я влізаю в танк…» Оксани Забужко — збірка публіцистики 2012–2016 років, до якої ввійшли статті, есеї, інтерв’ю та спогади. Авторка повертається до Майдану, початку російської агресії й того, як про Україну говорили в західних медіа. Частина текстів уперше виходила за кордоном. У виданні «Комори» вони читаються поруч із матеріалами для української аудиторії, тож можна бачити, які знання Забужко вважала спільними з читачем, а які пояснювала з початку.

Як Забужко пише про інформаційну війну й місце України

В есеї «Сто років самостности, або Про важливість “сторі”» Забужко згадує британського журналіста Ланселота Лоутона. У 1930-х він намагався пояснити британській аудиторії, чому українське питання має значення для Східної Європи. Авторка починає з його слів, які можуть здатися коментарем до значно пізніших подій, і вже тоді називає час їх появи. Цей прийом допомагає їй поставити питання про те, чому Україна раз у раз опиняється в новинах як країна, про яку читачеві знову треба розповідати з початку.

Цей текст Забужко написала англійською восени 2014 року. Він спершу з’явився у шведському перекладі, а англомовний оригінал опублікував журнал AGNI. Така історія публікації важлива для розуміння самого есею. Авторка веде розмову з людьми, які могли знати радянську історію в загальних рисах, але значно менше чули про місце України в ній. Тому інформаційну війну вона розглядає і як питання про те, чиї історії вже є у звичній картині світу.

Майдан і «З паризького щоденника» у вибраних текстах

У фрагменті передмови «Майдан проти Матриці» Забужко описує Революцію гідності як момент, коли колективна дія зробила приховану боротьбу видимою. Це її інтерпретація суспільного спротиву, яку книжка розгортає поряд із текстами про культурну пам’ять і мову медіа. Прикінцевий есей «З паризького щоденника» має окрему видавничу історію. Пізніше він вийшов самостійною книжкою в Німеччині, а тут читач бачить його в контексті публіцистики тих років. Німецьке видання мало назву «Довге прощання зі страхом». Порівняння цих назв показує, як окремий есей зі збірки дістав новий акцент під час виходу для іншої аудиторії.

Збірка підійде тим, хто хоче перечитати реакції на Майдан і початок війни в текстах, які писалися поряд із подіями. Стаття для закордонного журналу й передмова до української книжки по-різному пояснюють, що відбувається. За цією різницею можна стежити, читаючи видання послідовно або повертаючись до конкретного есею. Назву збірці дав рядок із «Диптиха 2008 року», який переносить образ з авторської поезії в публіцистику.