Ігри, у які грають люди

«Ігри, у які грають люди» Еріка Берна — книжка з психології спілкування, у якій автор знайомить читачів із транзакційним аналізом. Берна цікавлять розмови, що раз у раз починаються на різні теми, але закінчуються для їхніх учасників знайомим почуттям чи конфліктом. Він називає іграми ті послідовності реплік і дій, у яких поряд із явним змістом є прихований, а перебіг взаємодії веде до передбачуваного результату. Книжка пояснює модель і показує, як вона працює на прикладах сімейних, дружніх та інших розмов.

Батько, Дорослий і Дитина в транзакційному аналізі

Берн описує три Я-стани, які називає Батьком, Дорослим і Дитиною. У його моделі Батько відтворює засвоєні оцінки та правила, Дорослий орієнтується на відомості про теперішню ситуацію, а Дитина реагує способами, що сформувалися в ранні роки. Одна людина може переходити від одного способу реагування до іншого навіть у короткій розмові. Транзакцією Берн називає одиницю обміну між людьми. Для нього важливо, від якого стану йде звернення й на який стан співрозмовника воно розраховане.

В одному з наведених у книжці прикладів людина запитує, де лежить річ, а у відповідь чує докір за те, що сама не стежить за своїми речами. Для Берна важливо, що з простого запиту про місце розташування розмова переходить до оцінки поведінки. На схемах транзакцій він показує, чому такий перехід змінює подальшу взаємодію. Ці розбори допомагають відрізнити окрему репліку від послідовності, у якій кожен наступний хід спирається на попередній.

Як Ерік Берн розбирає ігри в повсякденних розмовах

У грі «Чому б тобі не… Так, але» людина озвучує труднощі, інші пропонують варіанти, а вона по черзі пояснює, чому кожен із них не підходить. Берн звертає увагу на момент, коли поради закінчуються. За його тлумаченням, саме повторення цього фіналу допомагає зрозуміти, для чого учасникам потрібна розмова в такій формі. Для Берна гра відрізняється від ритуалу саме прихованим рівнем. Ритуальне привітання може мати передбачувану відповідь, але сторони знають, чого очікувати від самого обміну. В інших розділах він групує приклади за ситуаціями, зокрема розглядає подружні ігри та сценарії, які повторюються на товариських зустрічах.

Книжка підійде читачам, які хочуть познайомитися з авторською моделлю і подивитися, як за нею розбирають конкретні діалоги. Структура дає змогу спершу прочитати пояснення термінів, а потім звернутися до окремої групи прикладів. Це класична праця, що відображає мову й уявлення свого часу. Найбільше матеріалу для роздумів дають епізоди, в яких можна простежити послідовність дій і побачити, на підставі чого Берн пропонує своє тлумачення.