бог мав би зробити дівчат смертоносними
якщо вже з чоловіків зробив
чудовиськ
Книга складається з 8 історій, кожна з яких химерніша за іншу. В кожній — глибокі сенси, приховані мотиви, дуже гарна структура, а іноді зовсім незрозуміла подача. І я кожну полюбила, а також кожну зрозуміла лише на частину. Авторка балансує на межі горору, фантастики та магічного реалізму, а завдяки головним образам кожної з історій розкриває теми сексуального насилля, травми, материнства, місця жінки у соціумі та сімейному житті, стереотипів щодо краси й тілесності. Моїми улюбленими стали історії, що мають структуру, а саме "Шов для чоловіка", "Складно бути" та "Вісім кусників". Остання, до речі, є моєю найулюбленішою, бо зачіпає ту тему, яка мені дуже болить, а саме неприйняття себе і спроби змінити своє тіло під таке, яке будуть любити.
Я читала про книгу різні відгуки: комусь зовсім не зайшла, хтось її не зрозумів, а для когось вона є улюбленою феміністичною прозою. Для мене це та книга, яка точно вартує уваги.
Більше того, мені шалено подобається те, що зробили з обкладинкою ВСЛ. Це таке химерне відчуття, яке я почала відчувати зі свого підліткового віку. Відчуття, що частини твого тіла тобі не належать. Наче це просто збірна солянка з рук, ніг, грудей, сідниць, які належать чоловікам, дитині, поглядам, тілесній або емоційній травмі, модним тенденціям, але ніколи тобі. Проте це не так і я щиро бажаю усім жінкам віднайти спокій стосовно свого тіла. Можливо, у цьому зможуть допомогти ці оповідання — поглянути на те, як сприймається жінка у соціумі під химерною лупою авторки.
Яка це таки гарна книга...
Можливо, проблема в тому, що я ще не готова до подібного типу історій, або це просто не зовсім мій стиль. Оповідання авторки наповнені алегоріями, прихованими сенсами та символізмом, що робить їх доволі незвичайними. Але мені важко було насолоджуватися цим «розгадуванням» - я більше люблю історії з чіткішими рамками, де є зрозумілий сюжет і конкретні відповіді.
Це не означає, що книга погана - радше, вона вимагає від читача іншого підходу та, можливо, навіть певного настрою чи досвіду. Я вдячна за цей літературний експеримент, але на цьому етапі свого життя я розумію, що віддаю перевагу більш прямолінійним історіям. Але хто знає, можливо, колись повернуся до таких книг із зовсім іншим сприйняттям