Імортель. Роман мовою квітів

Помаранчеві лілії говорять про пристрасть. Фіалки — про щастя. А імортель не в’яне навіть після того, як його зрізали.

Ія відкриває квіткарню, сподіваючись почати нове життя. Вона вміє складати букети так, ніби чує те, що люди не наважуються сказати вголос. Та власні почуття дівчина давно навчилася приховувати. 

Щотижня загадковий клієнт замовляє у неї квіти для «особливої жінки», якої Ія ніколи не бачила. З кожним букетом перед нею поступово відкривається чужа історія кохання. Але що більше Ія намагається її зрозуміти, то виразніше впізнає в ній те, від чого сама так довго тікала. 

Хто ця жінка? Чому незнайомець довіряє Ії те, чого не може сказати жінці особисто? І що станеться, коли чужа історія раптом перестане бути чужою?

 «Імортель» — психологічний роман про пам’ять, близькість і втрати, які не зникають лише тому, що про них мовчать. Про жінку, якій доведеться повернутися до власного минулого, щоб нарешті обрати себе.

Чому варто читати книжку «Імортель. Роман мовою квітів»?

• Квіти тут стають окремою мовою. Кожен букет — це не просто композиція, а послання, символ і ключ до людських почуттів, історій та стосунків.
• Історія, у якій внутрішні зміни героїні розкриваються через побутові деталі, родинні стосунки, випадкові зустрічі й маленькі щоденні ритуали. 
• Квіткарня стає місцем, де перетинаються десятки людських доль. Через історії клієнтів роман говорить про кохання, втрату, ревнощі, прощення й другі шанси, показуючи, як чужі історії змінюють нас самих. 
• Для читачів, які цінують неспішну психологічну прозу, де найважливіші події відбуваються не зовні, а всередині людини, а фінал залишає простір для власних відповідей.

Про авторку

Ольга Лісовська — письменниця, авторка терапевтичних письмових практик, лекторка. Авторка книги-щоденника «Дай собі слово». Випускниця «Літосвіти». Авторка коротких оповідань коротких історій в збірках молодих авторів школи «Риба». Викладає творче терапевтичне письмо, досліджує образність, жіночу психологію та мову відчуттів. У своїх текстах поєднує інтимну образність, тілесність і побудову внутрішнього світу героїнь.