Ім'я вітру

Для мене ця книжка – приємна несподіванка і повернення до якісного класичного героїчного фентезі. У цьому романі історія героя оповідається ґрунтовно від народження (навряд до смерті, бо герой сам же її і оповідає, і це плюс), оповідач майстерно і з гумором проводить читача через численні перипетії, викликає співчуття, хвилювання, побоювання і захоплення. Єдине, початок якось не одразу налаштовує на те, яка саме це буде історія, і я вже навіть хотіла кидати її читати, бо здалося, що це буде якась бездумна різанина з демонами і монстрами. Але ні. На щастя. Різні локації, від мандрівної театральної трупи до серйозного Університету магії; на сторінках книги життя, як воно є – з жорстокими підступами, байдужими людьми, але й з добрими друзями. Герой, долаючи усе це і дорослішаючи, змінюється, ми бачимо, як розвивається його характер. І тим цікаво, що він сам про себе розповідає, «смачно» і справедливо. Таємниця імені вітру хвилює увагу і тримає інтригу, і взагалі магія тут без перегинів, її достатньо і не забагато. Мені особливо сподобалось в цій книзі, що герой не є ідеальним, він захоплює талантом, розумом, наполегливістю, але не всі його вчинки схвалюєш, він справжня людина, недосконала але цікава. Як і роман загалом. Планую читати далі.

Зізнаюся чесно, свій примірник цієї книги я купувала, не покладаючи на нього особливих надій. На той час я нічогісінько не знала ні про Патріка Ротфусса, ні про його творчість. Однак, на мій щирий подив, «Ім’я вітру» захопило мене з перших сторінок та не відпускало до самого кінця. Без перебільшень, ця книга стала для мене важливим відкриттям у жанрі фентезі та однозначно поповнила полицю «улюблених».

Якщо ж зосередитися на структурі сюжету, то тут ми маємо оповідь від першої особи — головного героя, Квоута, який зараз, з невідомих читачеві причин, переховується у віддаленій таверні, прикидаючись невдахою-шинкарем, на ім’я Коут. Проте для всього світу Квоут — легендарна особистість, чарівник, Таємничий, Безкровний, Королевбиця, той, чиє ім’я стало водночас і похвалою, і прокляттям. Отож, як він дійшов до такого жалюгідного життя? Чому більшість вважає його мертвим? Від чого (або від кого) він ховається?

Окремо скажу кілька слів про незриму поетичність, якою пронизаний твір. Автор майстерно проводить нас вигаданим світом з логічною будовою та зрозумілою, практичною магією, для втілення якої потрібен гострий розум, а не вигукування випадкових чарівних слів. У тексті то тут, то там вигулькують пісні, вірші та уривки із п’єс, а оскільки наш головний герой, на додачу, ще й незлецький лютніст, у напружений сюжет вплітаються також його музичні походеньки.

Отже, книга однозначно варта прочитання. Моя оцінка: 10/10.

"Ім'я вітру" Патріка Ротфусса - це скарб жанру фентезі. Це та трилогія, яка вартує 10 років очікування заключної частини (надіюсь дожити до її видання :) ). 
Авторський стиль, детально прописаний всесвіт цього циклу, його магія і герої - це те, що хочеться "смакувати".  Обов'язково до прочитання "досвідченим" любителям жанру, особливо тим, які трохи втомились від романтично-порнографічного фентезі. Новачки, які тільки починають свій читацький шлях можливо і не оцінять, або затягнуться в "нечитуна", так як Ротфусс максимально детально прописує все, від лютні до архітектури університету. Але якщо трохи потерпіти, то вкінці є усвідомлення яким має бути справжнє фентезі, головний герой і магія.
Особисто для мене це краща прочитана фентезійна книга року. Просто ідеально - 10/10!