в маленьку таверну десь в невідомому містечку завітав знаменитий хроніст — той хто записує історію. і прийшов він туди щоб знайти його — королевбивцю, володаря імен, живу легенду і головного героя. все заради того, щоб записати його історію. квоут вже давно полишив минуле у минулому і тепер живе спокійне життя, але з приходом хроніста доводиться все згадувати, і так ми починаємо дізнаватись про всі події, які привели до того, що ім‘я квоута відоме кожному жителю світу.
розповідь починається від самого дитинства, коли квоут подорожував разом з батьками по світу і виступав у трупі акторів, і закінчується на найцікавішому, що дуже в стилі головного героя. і цей кінець змушує з нетерпінням чекати продовження (ксд я дуже чекаю правда). світ буквально розгортається перед очима і виходить така собі подорож пліч-о-пліч з персонажами, дуже атмосферно читати про університет в якому він навчався і дуже цікаво було виринати зі спогадів у теперішнє, в якому конфлікт минулого повертався (?) і загострювався. у цієї книги є гарна динаміка, прописані персонажі (не тільки головний герой, а й ті хто його оточує), інтрига і кілька стародавніх таємниць.
дуже раджу цю книгу до проситання, особливо восени — захопливо, атмосферно, фантастично. а ще там є дракон!!
5/5🌬️
Якщо ж зосередитися на структурі сюжету, то тут ми маємо оповідь від першої особи — головного героя, Квоута, який зараз, з невідомих читачеві причин, переховується у віддаленій таверні, прикидаючись невдахою-шинкарем, на ім’я Коут. Проте для всього світу Квоут — легендарна особистість, чарівник, Таємничий, Безкровний, Королевбиця, той, чиє ім’я стало водночас і похвалою, і прокляттям. Отож, як він дійшов до такого жалюгідного життя? Чому більшість вважає його мертвим? Від чого (або від кого) він ховається?
Окремо скажу кілька слів про незриму поетичність, якою пронизаний твір. Автор майстерно проводить нас вигаданим світом з логічною будовою та зрозумілою, практичною магією, для втілення якої потрібен гострий розум, а не вигукування випадкових чарівних слів. У тексті то тут, то там вигулькують пісні, вірші та уривки із п’єс, а оскільки наш головний герой, на додачу, ще й незлецький лютніст, у напружений сюжет вплітаються також його музичні походеньки.
Отже, книга однозначно варта прочитання. Моя оцінка: 10/10.
Авторський стиль, детально прописаний всесвіт цього циклу, його магія і герої - це те, що хочеться "смакувати". Обов'язково до прочитання "досвідченим" любителям жанру, особливо тим, які трохи втомились від романтично-порнографічного фентезі. Новачки, які тільки починають свій читацький шлях можливо і не оцінять, або затягнуться в "нечитуна", так як Ротфусс максимально детально прописує все, від лютні до архітектури університету. Але якщо трохи потерпіти, то вкінці є усвідомлення яким має бути справжнє фентезі, головний герой і магія.
Особисто для мене це краща прочитана фентезійна книга року. Просто ідеально - 10/10!