Відгуки і рецензії читачів
26.10.2025
Читаючи цю книгу, мені було трішки сумно, що людське життя таке коротке й, на жаль, нам не побувати й не побачити все, що хотілось би. Та хоча б книгу можна почитати про місця, які так і манять до себе.
⠀
Ісландія - країна гір, льодовиків, вулканів, фіордів, вічного снігу, гейзерів, водоспадів, північного сяйва, річок та океану. І ще дуже багато всього тут можна побачити, що захопить. Це країна, яку хочеться досліджувати, попри практично відсутність звичного нам літа та постійні перепади температури.
⠀
От власне ця книга стала моїм першим дослідженням Ісландії, оскільки насправді про країну я знала не так і багато. Найбільше мені сподобався розділ «Головна автодорога країна. Доправа Ісландії». Мабуть, тому що тут автор коротко розповідав про різні місцини, які можна побачити їдучи цією дорогою. Багато інших розділів присвячені описам гір та льодовиків, а також сходженню на них. Чесно кажучи, якщо спочатку це було цікаво читати, особливо, зважаючи на гарну мову автора, насичену різними епітетами та порівняннями (це прямо художній стиль у репортажі), то згодом все стало здаватися доволі одноманітним. Знову схід на гору, а тепер схід на гору вже взимку, а не влітку, а потім піднімаємося на ту саму гору, але вже зі спорядженням. Описано цікаво, але хотілось не тільки про гори.
⠀
Звісно, у книзі є кілька розділів, які присвячені політиці, міфології, мові Ісландії. Але їх дуже мало у порівнянні з описами гір і льодовиків. Я хотіла більше дізнатися про звичайне життя людей, про побут ісландців тощо.
⠀
У книзі автор використовує неологізми, а також послуговується окремими принципами Харківського правопису 1928 року. Але в читанні мені це ніяк не заважало, адже були виноски, які давали пояснення, а таких слів приходилось 1-2 на сторінку (якщо й були). Набагато важче мені давалось розібрати велику кількість власних назв (тих самих гір та льодовиків), а також пробиратися через етимологічний розбір цих слів. Так, це було цікаво, але якось забагато.
⠀
Ще сподобалось, що в книзі автор багато звертається до порівнянь традицій, мови, міфології Ісландії та України, пригадує своє дитинство в Україні й намагається знайти споріднення між нашою країною та Ісландією.
⠀
Загалом це було пізнавальне читання, яке трішки більше познайомило мене з Ісландією (хоча я й не запамʼятала всіх гір, на які піднімався автор). Тепер хочеться також почитати про Шотландію, бо це одна з країн-мрій.
У коментарі до цього посту додам ще кілька фото книжки всередині, зокрема зі вставки з ілюстраціями. Адже саме їх мені хотілось бачити в книзі більше. Читаючи деякі розділи, я гуглила інформацію і переглядала картинки в інтернеті, а було б класно, якби розділи були доповнені ними вже відразу.
⠀
Ісландія - країна гір, льодовиків, вулканів, фіордів, вічного снігу, гейзерів, водоспадів, північного сяйва, річок та океану. І ще дуже багато всього тут можна побачити, що захопить. Це країна, яку хочеться досліджувати, попри практично відсутність звичного нам літа та постійні перепади температури.
⠀
От власне ця книга стала моїм першим дослідженням Ісландії, оскільки насправді про країну я знала не так і багато. Найбільше мені сподобався розділ «Головна автодорога країна. Доправа Ісландії». Мабуть, тому що тут автор коротко розповідав про різні місцини, які можна побачити їдучи цією дорогою. Багато інших розділів присвячені описам гір та льодовиків, а також сходженню на них. Чесно кажучи, якщо спочатку це було цікаво читати, особливо, зважаючи на гарну мову автора, насичену різними епітетами та порівняннями (це прямо художній стиль у репортажі), то згодом все стало здаватися доволі одноманітним. Знову схід на гору, а тепер схід на гору вже взимку, а не влітку, а потім піднімаємося на ту саму гору, але вже зі спорядженням. Описано цікаво, але хотілось не тільки про гори.
⠀
Звісно, у книзі є кілька розділів, які присвячені політиці, міфології, мові Ісландії. Але їх дуже мало у порівнянні з описами гір і льодовиків. Я хотіла більше дізнатися про звичайне життя людей, про побут ісландців тощо.
⠀
У книзі автор використовує неологізми, а також послуговується окремими принципами Харківського правопису 1928 року. Але в читанні мені це ніяк не заважало, адже були виноски, які давали пояснення, а таких слів приходилось 1-2 на сторінку (якщо й були). Набагато важче мені давалось розібрати велику кількість власних назв (тих самих гір та льодовиків), а також пробиратися через етимологічний розбір цих слів. Так, це було цікаво, але якось забагато.
⠀
Ще сподобалось, що в книзі автор багато звертається до порівнянь традицій, мови, міфології Ісландії та України, пригадує своє дитинство в Україні й намагається знайти споріднення між нашою країною та Ісландією.
⠀
Загалом це було пізнавальне читання, яке трішки більше познайомило мене з Ісландією (хоча я й не запамʼятала всіх гір, на які піднімався автор). Тепер хочеться також почитати про Шотландію, бо це одна з країн-мрій.
У коментарі до цього посту додам ще кілька фото книжки всередині, зокрема зі вставки з ілюстраціями. Адже саме їх мені хотілось бачити в книзі більше. Читаючи деякі розділи, я гуглила інформацію і переглядала картинки в інтернеті, а було б класно, якби розділи були доповнені ними вже відразу.