Історії з хорошим (і не дуже) кінцем

«Історії з хорошим (і не дуже) кінцем» — збірка оповідань та есеїв 23 учасниць курсу письма My Story, який заснувала й курує Ірена Карпа. У книжці є історії про стосунки, що лишилися в минулому, повернення додому й рішення, які починаються зі звичайної зустрічі. Збірку об’єднує походження текстів зі спільного курсу, а кожна авторка має власних героїв і спосіб розповідати. Серед учасниць — Анастасія Вединська, Анастасія Червінська, Ілона Бекіш, Марина Мозгова та Наталка Мовчан.

Випадкова підписка, вишневе брауні й пісня Яремчука

В оповіданні Анастасії Червінської подію запускає випадкова підписка на колишню дівчину. За мить цифрова дія повертає в сьогодення стосунки, про які героїня вже мала певне уявлення. У тексті Анастасії Вединської схожий перехід відбувається через смак. Вишневе брауні в європейській кав’ярні повертає героїню до спогадів про минулі стосунки. Ці два епізоди дають різні відправні точки. В одному минуле знову стає видимим на екрані, в іншому воно повертається через відчуття, якого ніхто не планував.

Ілона Бекіш пише про Мар’янку, яка повертається додому на весілля доньки подруги з військовим. У цій історії важить знайомий рядок із пісні Назарія Яремчука. Він допомагає героїні відчути зв’язок із місцем і людьми, до яких вона приїхала. Тут пам’ять має спільний вимір. Упізнана мелодія чи слово можуть означати щось не тільки для персонажки, а й для тих, хто зустрічає її вдома.

Друга збірка учасниць My Story Ірени Карпи

Курс My Story почався після повномасштабного вторгнення, коли учасниці шукали мову для досвіду війни. Його перша збірка вийшла під назвою «Я не знаю, як про це писати». У передмові Карпа розповідає про роботу з учасницями курсу й звертається також до читача, який хоче навчитися помічати матеріал для власної історії. У другій книжці поряд опиняються різні формати короткої прози. Оповідання дають змогу побачити момент із життя персонажки, есеї залишають більше місця для авторського осмислення досвіду. У межах однієї добірки можна стежити за тим, як зміна форми впливає на близькість оповідачки до того, про що вона пише.

Книжка підійде читачам, які хочуть познайомитися з кількома голосами сучасної української прози за один том. Її можна читати по одному тексту, а можна зіставити кілька історій про пам’ять чи повернення й помітити, чому одній авторці для початку потрібне повідомлення, іншій — смак, а третій — пісня. У такому читанні назва збірки набуває конкретного сенсу. Закінчення кожної історії залежить від того, що її героїня вважає для себе важливим.