Скажу відверто, я відклала цю книгу, як прочитала перші 60 сторінок. Тому що був такий настрій – не читацький)
Ходила, ходила, читала інші історії, поглядала на цю і думала, що з нею робити і в якийсь ранок задумалась: «Я викладач образотворчого за освітою, архітектура – це твоє. То чому б не згадати часи універу і не поринути знову в цю атмосферу?». І… дочитала її за два дні в запій, як то кажуть с:
Ви ж знаєте, що усі знання, котрі не підтримуються практикою чи теорією, забуваються з часом, от і я, читаючи цю книгу, згадувала забуте і навчалась новому. Катерина Липа уміло розповідає нам про різні історичні періоди: події + архітект. стиль + архітект. мода + творці = чудовий та цікавий урок історії мистецтва!
Також мені сподобалось, що вкінці кожного розділу, де у нас мова йде про той чи інший стиль, авторка робить висновки і виносить найголовніше: як же розпізнати цей стиль та як відрізнити його від стиль іншої доби.
Так, були речі, які я б змінила. Але це не моя книга, тому замовкаю))