Я не погоджуюсь, це досить коротко, інколи аж занадто стисло, і не вистачало глибини, фото тощо.
Додам, що спочатку я думала, було б круто цю книгу додатково в школі розглядати під час вивчення історії Криму. Та, коли я пройшла декілька розділів, я все більше заплутувалась.
Не маю сумнівів, що собівартість книги збільшилась би від додаткових змін, але мені вкрай не вистачало:
- фото, напр., коли розповідали про половецьких баб. Якби не нагадала мама, що в нас же в Кропі є, я б і не згадала. Зате згадала б, якби побачила хоч манюню чорно-білу фотографію, бо часто бачу їх
- таблиць, напр. порівняльні таблиці, коли орієнтовно приходили які народи, звідки, основні відомості, типу релігії, вигляду раси (ну типу більше схожі на монголоїдів або європеоїдів) тощо. Мені цього дуже не вистачало, щоб в голові для себе розкласти по поличках.
- мапи Криму. Хоча б сучасної. В ідеалі, щоб було їх дві, напр. на форзацах. З одного боку - мапа сучасного Криму, з іншого - старі назви. Тим більше це цікаво, і я, прочитавши стару назву, намагалась вгадати сучасну, або запам'ятати якусь інформацію про цю місцину.
Сучасна історія Криму, від 19 сторіччя й по 2014й рік сповнена болю. Я не знаю, скільки можна витримувати такі чистки, природнім (посухи) і неприроднім (переселення, голодомор, розстріли) шляхом і вижити, як нація, тим більше в досить обмеженому просторі.
Боляче й гірко. Сподіваюсь, що в історії Криму ще не поставлена крапка. І ми ще почуємо гарні історії, що колись передавались з вуст в уста.
Коли ознайомлюсь з іншими книгами по історії Криму, повернусь до цієї ще раз. Можливо це допоможе структурувати знання і переосмислити цю книгу.
Раджу, але точно не як основну літ-ру.