Із селян у французи: творення модерної нації

Актуальна книжка для розуміння націй, держав та ідентичностей

Фундаментальна історична праця американського історика Юджина Вебера, що стала класикою досліджень націєтворення. Автор переконливо доводить: до кінця XIX століття більшість французів не відчували себе французами в національному сенсі. Вони були локальними селянами — з власними говірками, звичаями, віруваннями. Як ці мозаїчні громади перетворилися на єдиний народ? 

Франція досягла національної єдності набагато пізніше, ніж прийнято вважати. Протягом ста і більше років після Революції мільйони селян жили ніби у позачсовому світі, їхнє існування мало чим відрізнялося від життя попередніх поколінь.

Автор цієї жвавої, часто дотепної й завжди провокативної роботи простежує, як Франція пережила справжню цивілізаційну кризу в перші роки Французької Республіки, коли традиційні погляди та практики руйнувалися під натиском модернізації. Вирішальними факторами стали місцеві дороги та залізниці, які з'єднали досі віддалені та недоступні регіони з ринками та основними центрами сучасного світу. Продукція промисловості зробила непотрібними багато селянських навичок, а розгалужена шкільна система навчала не лише мови панівної культури, але і її цінностей, серед яких був і патріотизм. До 1914 року Франція нарешті стала Батьківщиною, якою вона так довго була на словах.

Чому варто прочитати книжку «Із селян у французи: творення модерної нації»?

• Класика історичної літератури про формування національної ідентичності в Європі.
• Ретельно проаналізовані освітні, мовні, релігійні, транспортні та політичні фактори, що перетворили селян у громадян.
• Праця дає ключ до розуміння, чому «французька нація» — це не тільки мова й прапор, а ціла система інституцій, звичок і змін.
• Надзвичайно корисна для українських читачів у період переосмислення нації, мови та національної єдності.
• Сподобається шанувальникам книжок «Чому нації занепадають?» Дарона Аджемоґлу, Джеймса Робінсона, «Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX століття» Ярослава Грицака та «Світовий порядок» Генрі Кіссинджера.

Про автора:

Юджин Вебер — американський історик румунського походження, фахівець із західної цивілізації. Його праці та статті були перекладені кількома мовами. Він отримав багато нагород за свою наукову діяльність, зокрема членство в Американській академії мистецтв і наук. 

Про що книга

Вебер у своїй книзі доводить, що Франція в середині XIX століття — це не унітарна нація, а сукупність регіональних культур. Селяни часто не розмовляли французькою мовою, не знали столиці, не почувалися частиною єдиного народу.

Книга досліджує глибоку трансформацію, яка відбулась у Франції впродовж 1870–1914 років: за допомогою школи, армії, пошти, залізниці, національної преси та політики держави.

Це не просто хроніка — це аналіз змін у свідомості, стилі життя, системі цінностей. Вебер показує, як національна ідентичність не є вродженою — її формують обставини, освіта, інституції та політична воля.

Особливу увагу автор приділяє ролі держави: як вона вкорінювала французьку мову, централізувала адміністрацію, створювала спільну історію та культуру. Показано також спротив — культурний, мовний, релігійний — і те, як його подолали.

Це книжка про Францію, але — й про будь-яку націю, яка проходить шлях від множинності до цілісності. Саме тому вона така важлива для українських читачів сьогодні.

Сюжет та головні герої

У книзі немає вигаданих персонажів — головними «героями» є французькі селяни, які протягом кількох десятиліть перестали бути лише жителями своїх місцевостей і стали частиною національної спільноти. Це і вчителі, що несли французьку мову, і солдати, які служили в єдиній армії, і чиновники, які впроваджували централізовану владу.

Через багатство прикладів, архівних матеріалів, статистики й живої мови автор розкриває складний, але надзвичайно важливий процес формування модерної нації.

Для кого ця книга

Книга буде надзвичайно корисною для:

• істориків, студентів гуманітарних спеціальностей, викладачів історії;
• усіх, хто цікавиться темами нації, ідентичності, мови, держави;
• аналітиків, політологів, культурологів, що досліджують трансформації суспільства;
• українських читачів, які прагнуть осмислити власний шлях націєтворення.