подив, вона виявилася цікавішою, ніж я очікувала.
Отже, мова йде про чоловіка, який втомився від роботи, заплутався у власному житті й вирішив взяти відпустку, щоб розвіятися і зрозуміти в якому напрямку йому рухатися далі. У момент повної безвиході він натрапив на «Кафе «Чому ви тут?»». Його напрочуд зацікавило меню кафе, а особливо три питання на останній сторінці, до яких він спочатку поставився досить прискіпливо. Вони звучали так: «Чому ви тут?», «Чи боїтеся ви смерті?», «Чи вдоволені ви?». І хоча питання в меню та люди в кафе його насторожили, він все таки вирішив залишитися і розібратися в чому тут справа. На його щире здивування, він провів в кафе цілу ніч, розмовляючи з офіціанткою Кейсі, шефом Майком та іншою відвідувачкою Енн. Всі вони допомогли йому відкрити очі і збагнути важливість тих трьох питань. Найголовніше, що зрозумів головний герой, це те, що ніхто не скаже відповіді на ці життєво важливі питання і що йому самому треба знайти на них відповіді, адже тільки він знає як йому хочеться прожити своє життя.
Книга справила на мене неймовірне враження і залишила приємний післясмак. Під час читання я замислилась і про своє життя; я зрозуміла, що поки не до кінця знаю відповіді на Ці запитання і маю продовжувати свій пошук.
Ця книга – стимул до руху, до пошуку свого Я.
Дякую, що прочитали мій відгук. Сподіваюсь, що ця книга сподобається вам так само, як і мені!
Ця книга змушує порпатися в своїх думках, істинних бажаннях; зупинитися на мить, озирнутися й чесно відповісти самому собі: «Чи дійсно я там, де я хочу бути? Чи справді я займаюся тим, що мені подобається?». Універсальної відповіді на це питання немає, й на кожному етапі нашого життя ці питання матимуть різні відповіді. Однак, основне, що варто усвідомити прочитавши цю книгу - ніколи не пізно зупинитися й вслухатися, почути себе.
В постійній гонитві за нав’язаними суспільством речами, ми втрачаємо себе, власні принципи, цілі й бажання. Починаємо приймати моду за власний стиль. Ця книга дає змогу переоцінити все, що ми маємо, віднайти істинні мотиви й місію кожного з нас. Часом, не хочеться в це вникати, бо так простіше нашому мозку, але до певного моменту. Коли чаша буде переповнена, ми «загубимося й натрапимо на кафе, яка взялося нізвідки». Й відтоді матимемо два шляхи: або жити, як жили раніше, або змінюватися. Вибір за нами.