⠀
Амелія та Адам їдуть на вікенд до Шотландії, щоб побути вдвох і врятувати свій шлюб. Ці вихідні мають розставити всі крапки, от тільки поїздка виявляється не такою, як планувала Амелія, і не такою, як думав Адам. Все йде шкереберть, бо вони потрапляють у моторошний дім, а ще кожен з них щось приховує.
⠀
Насправді мені важко дібрати слова, щоб описати детальніше сюжет книги, героїв або чому історія виявилась такою захопливою. Мені здається, що більше я буду розповідати, то більше можу залишити спойлерів і підказок майбутнім читачам. Бо в цій книзі дуже багато таємниць, інтриг та неочікуваних сюжетних поворотів.
⠀
Історія написана, як трилер чи драма, але в ній також присутні елементи горору та містики. Якщо вам подобається таке поєднання, а ще якщо ви любите атмосферу таємничих будинків - обовʼязково зверніть увагу на цю книгу.
⠀
Мені дуже сподобалося, що цей роман кінематографічний (цікаво, що Адам як раз сценарист), авторка вдалась до безлічі прийомів, щоб зробити його таким: чергування оповідей від різних осіб (при чому хтось говорить від першого обличчя, а чиїсь дії описано від третьої особи), також тут є листи, які відіграють важливу для сюжету роль.
⠀
Читати було цікаво та захопливо насамперед через те, що авторка в кожному розділі додавала якусь інтригу, натяк на якусь таємницю: недбало кинута фраза, щось, що не відповідає словам героя; врешті навіть сама містична складова теж захоплювала. Хотілось пошвидше дочитати роман, аби дізнатися, що ж відбувається насправді, хто бреше з героїв та хто які мотиви має. Я прочитала книгу за два вечори, а це ознака того, що вона справді чіпляє.
⠀
Сам стиль письма також чудовий. Читається легко. У книзі багато роздумів про шлюб, про стосунки загалом. Але також авторка порушує і питання становлення особисті; відносини між батьками та дітьми і як це потім може вплинути на їхнє життя; вибір між родиною та карʼєрою, пошуком свого місяця тощо. Я виписала кілька цитат собі, а їх тут доволі багато. Поміркувати справді є над чим.
⠀
Як на мене, книга справді варта уваги! Вона цікава й захоплива.
Інтрига в цій книзі прям тримала нормально мене , але весь сюжет мені здавався дивним , бо і головні герої дивні . Те відчуття , коли ні до кого не припав душею , і було всеодно кого ж закатруплять в кінці . А ні , був герой , який мені сподобався , це була собака 😂 . Ну на цьому все . Я не вболівала за вирішення їх сімейних проблем , бо це той випадок , коли люди просто наче вмотивовано стараються бути нещасними по життю .
Найбільше мені звичайно сподобався фінал , нормально так авторка закрутила . Що я сиділа просто з відкритим ротом . Якщо весь сюжет такий рівненський і спокійний , то фінал просто жорсткий , він вартий того , щоб прочитати цю книгу .
Є Адам — сценарист, що не розпізнає риси обличчя. У нього прозопагнозія, неврологічний розлад.
Амелія — дружина Адама, що працює в притулку для тварин.
І Боб — старий чорний лабрадор.
А ще листи, які пише (але не надсилає) дружина чоловікові на річниці весілля. Вони веселі, закохані, розчаровані, сумні і злі. Ці листи підсумовують спільно прожитий рік.
Отож зима, ніч, мало бензину, відсутність людей поруч, замкнені двері, старовинний будинок, кролик, проблеми з освітленням, жінка у вікні... Авторка з усіх сил намагалася створити загрозливу атмосферу. Часом їй вдається, а часом хочеться позіхати.
Книжка читалася трохи нудно і я не дуже емпатувала персонажам. Десь за 40 сторінок до кінця ми розуміємо дещо, що перевертає усе з ніг на голову, але вау-вау не стається. Деякі роздуми про стосунки сподобалися. Оцінюю "Камінь, ножиці, папір" десь на три зірочки.