Книга продовжує історії Корморана Страйка і Робін Еллакотт, на цей раз стикаючи головних героїв з їхнім минулим. Минуле ніколи не відступає і завжди впливає на сьогодення.
Як можна так філігранно описати образи головних героїв, так тонко передати почуття, переживання, страхи? Це просто неймовірно.
Але книга багато в чому і про бруд. В основному про бруд людської душі. І глави від імені маніяка були тою особливістю, яка мене вразила негативно. Не в тому річ, що написано погано. Якраз навпаки - надто добре, і саме тому мені не сподобалося, бо це приходилося читати, коли хотілося перегорнути.
Книги цієї серії я смакую. Не більше 1-2 на рік) Тож чекатиму на наступну зустріч.
П.С. І все ж, головною родзинкою серії є розвиток стосунків між Робін і Страйком.
Найбільше в книзі сподобався її психологізм та увага автора до деталей, а також розвиток стосунків Страйка і Робін.
Книга сподобається любителям інтелектуального англійського детективу та поціновувачам творчості автора.
сюжет вже з перших сторінок заплутує і закручує в павутину ненависті. тут на передній план і на роль розповідача виступає злодій. людина, яка буквально на перших сторінках описує вбивство і відправляє страйку в офіс частинку жертви.
життя самого детективу ніби стабілізувалось, з‘явились постійні клієнти, гарний партнер (робін прокачала свої навички на курсах!!) і хтось з ким проводить вечори, але цей «привіт» від лиходія руйнує буквально все. і тоді страйк і робін розуміють що клієнтами в своїй агенції стали власне вони. починаються допити поліції, спогади страйка, нові жертви, розділи від обличчя лиходія від яких буквально мороз по шкірі, і звісно розробка планів як це все зупинити.
легкий слог, динамічний сюжет, цікаві деталі з минулого які підкидають зовсім нові персонажі, багато таємниць, сварок, дивних речей і людей, фобій і фетешів. книжка дивна, вона місцями йде повільніше і більш плавно, а місцями не дає тобі ані слова щоб перепочити. я досі не можу визначитись з почуттями до неї, але подібного ще не читала.
4/5?
Він не грає ролі, не імітує акценти, не перевтілюється, не хитрить - усе це за нього робить Робін. «На це її штовхає те саме прагнення розплутувати заплутане і розкривати істину, яке Страйк знає за собою».
Функції Робін виходять за рамки помічниці, вона - повноцінна партнерка Страйка, напарниця й подруга.
Автор(ка) повсякчас наголошує на цьому, ніби продовжуючи гарріпоттерівску тезу про те, що, якою б обдарованою не була людина, їй потрібен хтось, чия віра й підтримка допоможе знайти правильний шлях («навіть у найтемніші часи»).
Страйк, у свою чергу, допомагає напарниці повірити в себе й реалізуватися в ролі, про яку та мріяла з дитинства (всупереч очікуванням близьких).
Важливість цієї дружби обидвоє відчувають так гостро, що короткочасний розрив стосунків у «Карʼєрі лиходія» стає особистою драмою для кожного.
У цій книзі Страйк і Робін мають справу із серійним убивцею, що занадився слати їм сувеніри у вигляді відрізаних частин тіла молодої дівчини.
У списку підозрюваних - аж троє осіб, що мають зуб на Страйка.
Перед лицем реальної небезпеки, Робін не лише проявляє свій стійкий характер, але й влаштовує (за участю весільних туфель від Джиммі Чу й Страйкового друга Шпеника) справжню операцію з порятунку маленкої дівчинки з лап вітчима-педофіла.
У попередніх книгах були натяки на таємницю, через яку Робін кинула навчання й «мала проблеми». Новий поворот в особистому житті змушує її відкритися перед напарником і правда виявляється дуже болючою. Але цей вияв довіри зближує їх іще більше.
Навіть не знаю, за чим цікавіше спостерігати - за ходом розслідування, чи за взаєминами головних героїв
Хоча, навіщо ж відділяти одне від другого, якщо можна просто насолоджуватися чудовою книгою?!