Мені сподобалось, як автор розповідає про каву не тільки як про напій, а й як про частину культури. Кава була і є важливою частиною суспільства — її пили революціонери, її пили політики, це місце, де люди збираються для важливих розмов. Автор докопується до цікавих фактів, які насправді змушують задуматися: «А чи так ми все знаємо про цей напій?» Книга досліджує не лише, як люди п’ють каву сьогодні, а й як вона змінила історію.
Але, зізнаюсь, є моменти, коли книга здається трохи занудною. Місцями забагато історичних фактів і термінів, які не завжди зрозуміло подані. Якщо ти не фанат історії, то може бути важкувато. Але якщо тобі цікаво дізнатися, чому кава така крута, чому всі її обожнюють і як вона змінила світ, то ця книга точно варта твоєї уваги.
Незважаючи на деяку складність, ця книга все одно цікава і пізнавальна. Вона показує, чому кава — це не просто напій, а справжня частина культури, історії та, звичайно, повсякденного життя. Рекомендую її всім, хто хоче дізнатися більше про цей чудовий напій і його роль у світі!
А втім, протагоністка цієї історії передбачувано кава. Її препарують з аграрного, економічного і культурологічного боку. Кава і капіталізм пов’язані так само тісно як цукор і рабство. Загалом це історія про капіталізм, глобалізацію і нерівність на прикладі кави. А чи не можна було для ілюстрації використати інший товар? Ні, кава тут невипадкова.
На початку цієї книжкової подорожі ми зазирнемо в Манчестер — колиску тогочасного пролетаріату — і трохи поговоримо про вікторіанську Англію, але не ту чарівну й нафантазовану, а замурзану й злодійкувату. У цьому місці ми зустрінемо Енгельса. Згадки про Маркса і Леніна у книжці теж є.
Книжка дає відповіді на цілу низку прецікавих запитань. Як із символу ісламу кава перетворилася на улюблений напій мільйонів людей? Яку роль відіграли кав’ярні у появі нового соціального класу? Як і чому кава стала масовим напоєм у США? Як виникла процедура оцінювання смакових якостей кави? Як кава з Ефіопії потрапила в Латинську Америку? Як капіталізм пов’язаний із продуктивістською картиною світу і звідки взялася остання? Чи між підприємництвом і добром стоїть знак рівності? Плантатори теж плачуть? Як нас усіх взагалі підсадили на каву?
Загальний висновок із прочитання книжки: історію кави не назвеш милосердною. Та пити її ми швидше за все не перестанемо. Це просто ще одна маленька провина у скарбничку провин сучасної людини.
Насамкінець, маленький оффтоп: у книжці згадуються Самнер Веллес та Корделл Галл, американські політики, про яких значно докладніше можна прочитати в іншій книжці «Лабораторії» — «І сталася тьма. Рузвельт, Гітлер і західна дипломатія напередодні війни».
Книгу цікаво читати, адже окрім тонкощів вирощування кави, тут можна дізнатись про велику кількість подій й перепитій, які хоч і непомітно, але мали вагомий внесок в поширення кави по всьому світу, методів її виробництва й продажу. Автор зробив дуже глибоке дослідження не лише історії створення й розвитку компанії Джеймса Гіла, а й соціокультурні зміни (скасування рабства, пошук нових методів стимулювання працівників, залучення різних вікових груп до праці, популяризація вживання кави серед населення та ініші) політичні, наукові, економічні (Велика Депресія, падіння довготривале падіння ринкових цін, налагодження міжнародних зв’язків, методи захисту виробників …), фізичні, логістичні (доставка готової продукції в інший кінець світу тощо).
«Однак люди, котрі виробляють каву, невидимі для тих, хто її п’є … Життя цих робітників ставало предметом занепокоєння на найвищому політичному й міжнародному рівні. Проте глибше питання - що змушує людей працювати - ніхто не ставив, і споживачі сприймали робітників так, як цього хотіли плантатори.»