Казка

Ця книжка, чомусь відчувається як підсумок усіх творів Стівена Кінга. Тут багато мотивів із його попередніх творів, ще більше відсилок до творів інших авторів, і ще більше - до казок (ну, власне, з назви це помітно).
Це осучаснений мікс казок, але не в стилі серіалу "Якось у казці" (ну, хіба трохи), а в особливій "кінгівській" манері. Казки тут лише як натяки, а сюжет - це все таки ближче до реального життя. Переважно завдяки круто прописаним героям, добре продуманим мотивам і соціальній проблематиці.
Чарлі - чудовий, живий, не ідеальний, скоріше навіть проблемний персонаж. За ним цікаво спостерігати. Тим паче, що ми пізніше дізнаємось, що оповідь ведеться ним тоді, коли він вже подорослішає і помудрішає, бо події відбуваються, коли він підліток. Щоправда, навіть в свої 17 років він адекватніший, ніж багато хто з дорослих. Чарлі проходить багато метаморфоз – від дитини-напівсиртои, до ображеного підлітка, яки робить ганебні речі, тоді до відповідального підлітка, який бере на себе непростий тягар, потім він прекрасний принц із казки, який робить дуже правильні і сміливі речі (хоча й тут у ньому прокидається темний бік), а потім знову повертається до звичайного американського школяра.
Особлива вдячність Кінгу за лінію з Радар.
Твір великий, але він не одноманітний, тому не встигає набриднути і читач не нудьгує. Єдине, якщо ви не готові до таких трохи притчевих узагальнень в частині сюжету (бо ж казки), то можливо вам і не сподобається. Але спробувати все одно варто.

Ця книга триматиме вас до останньої сторінки і залишить дуже приємне казкове світло по собі.

Я стараюсь не читати книжки одного автора підряд оду за іншою. Так стиль може приїстися і враження від книжки може бути не таким сильним. Кінг дуже продуктивний автор. Саме тому я намагаюся не читати більше двох його книжок на рік. І він без перебільшення майстер слова. Кожного разу як беру книжку Кінга до рук, згадую за що я його так люблю. Так сталося і з цією книжкою. Принаймні на початку. Заради перших двохсот сторінок варто читати цю книжку. Ми знайомимось з Чарлі Рідом. Його мама загинула абсолютно дурним чином. Він сам ще зовсім дитина, але повинен підтримувати свого батька, який важко переносить втрату дружини і стає алкоголіком. Саме за цими взаємовідносинами особисто мені було найбільш цікаво читати. Дядечко Кінг настільки вміло прописує психологію як кожного персонажа, так і їх взаємодію, що читач ніби проживає все разом з ними. Згодом Чарлі укладає угоду з богом, адже щиро вірить в його існування. І він обіцяє зробити що завгодно, аби тільки батько перестав пити. І це стає переломним моментом в його житті. Він буквально потрапляє в казку і мусить врятувати світ. За фантастичною частиною історії вже було не так цікаво спостерігати, місцями я навіть втомлювався. Але я не можу назвати книжку прям поганою. Знайомство з творчістю Кінга я б радив починати з іншої книжки.