Філософсько, іронічно, літературознавчо, дослідницько-історично, інтелектуально (хоч як я те слово намагалась уникнути), з глибокою відданістю ідеї української незалежности та повнокровного становлення української держави без “візантійщини” і “провінційности”, та з чіткою артикуляцією внутрішніх на те перешкод і впливу зовнішньої неперервної московської агресії.
Юрій Шевельов дуже зрозуміло для сприйняття викладає власні роздумовування на різні аспекти українського культурного та політичного життя і дозволяє долучитися до них читачеві. У всіх його заувагах відчувається слушність, він не впадає в комплементарність, а поряд з критикою українців все ж дає напрямок руху і відчувається його щире вболівання за прогресивний розвиток свобідної української нації.
І, звичайно, неможливо не відзначити роботу з упорядництва, проведену Євгенієм Стасіневичем, завдяки якій знайомство з Юрієм Шевельовим проходить найорганічнішим чином.
Особливо сподобався есей "Україна — Европа — культура — посмішка" (від Bad Boy-я) та "Без поквапливости".