Минуло кілька років після подій «Містера Мерседеса». Брейді Гартсфілд, убивця-психопат, перебуває у вегетативному стані в клініці для пацієнтів із травмами мозку. Здавалося б, він овоч, який ніколи не заговорить. Але експериментальні ліки та нестримна ненависть пробуджують у ньому нову, жахливу силу - здатність керувати предметами та людською свідомістю. Коли містом котиться хвиля загадкових самогубств, пов’язаних із тими, хто вижив у теракті біля міського центру, Білл Годжес та його Голлі Гібні розуміють: Брейді повернувся. І цього разу йому не потрібна автівка чи вибухівка - йому достатньо ігрової консолі та слабкої волі жертви.
В цій частині Кінг повертається до містики, майстерно вплітає телекінез і ментальний контроль у структуру детективу, що створює атмосферу параної, бо ви не знаєте, чи людина яка поруч із вами все ще є собою.
Усі сюжетні нитки, закладені ще в першій книзі, зв’язуються в один вузол. Дружба Годжеса, Холлі та Джерома отримує своє логічне і дуже зворушливе завершення.
У даній книзі автор увів екстраординарні здібності, на які був натяк у попередніх частинах.
Білл Ходжес та його напарниця Холлі Джибні відкрили своє детективне агентство (це було у другій частині). Білл - пенсіонер, Холлі - страждає на безліч психічних захворювань, для неї кожен день це величезне випробування.
А в тандемі вони дуже неординарна, але сильна пара професіоналів, які бачать справу під різними кутами.
До головного героя телефонує його колишній напарник, який розслідує справу самогубства. Смерть жінок викликала певні питання у слідства, тому погляд старого знайомого буде як ковток свіжого повітря.
Але Білл та Холлі побачили те, що не помітили їхні колеги.
Самогубству жінок явно хтось допоміг сторонній. На місці злочину знайдена старомодна електронна іграшка, та й жінки жили досить щасливо (не дивлячись на свій стан). І те, що відразу зрозуміли, і головний герой, і його помічниця - ці смерті пов`язані з Містером Мерседесом.
Тому Білл має знову зустрітися зі своїм минулим.
Ця трилогія на даний момент - найулюбленіші книги у творчості Стівена Кінга, для мене особисто.
Ну чому це не серія на мільйон книжок. Я б усі читала.
Дуже тяжко прощатися з улюбленими героями
Мова знову йде про Брейді Хартсфілда – Мерседес-кілера, що здійснив терористичний акт, в’їхавши у натовп людей і планував ще страшніший злочин, доки Ходжес йому не завадив. Отже, третя частина пов’язана з першою і розповідає про завершальну справу Ходжеса. Продовження не буде. Детектив помирає від раку. Це не спойлер, ми дізнаємось про це на початку. Питання в тому, чи встигне він зупинити хворого маніяка?
Ходжес із напарницею Холлі розслідують дивні самогубства, що стають масовими останнім часом. Вони пов'язані з електронним пристроєм "Заппіт", а саме з грою "Риболовля". Хто зловить рожеву рибку - той на гачку в маніяка. Ходжес підозрює Хартфілда, але ж хлопець після травми голови перебуває в стані овоча...
Тепер антогоніст ще більш холоднокровний і мстивий. Він вигадливий і прагне помсти за те, що Ходжес йому перешкодив.
Круто, що Кінг піднімає у своїй книзі таку важливу тему підліткoвих caмогубcтв через сайти й ігри cмepmi.
Велика кількість людей потрапляють на небезпечний гачок, тож це не можна ігнорувати.
Кінцівка історії дуже кінематографічна (як і увесь цикл) і ставить однозначну крапку. Надалі ж раджу почитати «Аутсайдер», де Холлі відіграє важливу роль.