Відгуки і рецензії читачів
30.06.2025
Кіт, що рятував книжки. Як на мене, то несправедливо недооцінена (принаймні за рейтингом), чарівна і тепла історія, яку я для себе назвала "азійським Маленьким принцом". І це не просто красива назва, а ця книга справді має в собі ту ж делікатну простоту, якою славиться Екзюпері. В цій історії задаються життєві питання і знаходяться певні відповіді.
Це моє перше знайомство з японською літературою, і я тішуся, що воно відбулося саме через цю книгу. Вона невелика за обсягом, легка за стилем (але не поверхнева!), читається швидко, змушує зупинитися, подумати, подивитися на книги (і на себе як читача) трохи інакше.
У центрі сюжету маємо підлітка Рінтаро, який після смерті дідуся має вирішити, що робити з антикварною книгарнею. А тут раптом з’являється рудий чарівно-нахабний кіт. Кіт, який розмовляє й веде героя у символічні пригод. Стиль напевно можна охаректиризувати як магічний реалізм у японському виконанні. Тут без зайвої фантастики, зате з метафорами, ідеями про сенс читання, сутність книжок, споживацьке ставлення до літератури, сміливість бути собою, дружбу та навіть трохи про перше почуття закоханності.
Усе ніби дуже просте, навіть дитяче, але насправді буде цікаво і дорослим, бо тут і про страх змін, про самотність, про внутрішній конфлікт між комфортом і свободою.
Так, вона не "велика проза", не багатошаровий роман, але й не намагається нею бути. Чудова книга на пару теплих вечорів з чаєм, коли хочеться відпочити.
Рекомендую всім, хто любить «Маленького принца», історії з філософською ноткою, теплом і невимушеною магією.
Це моє перше знайомство з японською літературою, і я тішуся, що воно відбулося саме через цю книгу. Вона невелика за обсягом, легка за стилем (але не поверхнева!), читається швидко, змушує зупинитися, подумати, подивитися на книги (і на себе як читача) трохи інакше.
У центрі сюжету маємо підлітка Рінтаро, який після смерті дідуся має вирішити, що робити з антикварною книгарнею. А тут раптом з’являється рудий чарівно-нахабний кіт. Кіт, який розмовляє й веде героя у символічні пригод. Стиль напевно можна охаректиризувати як магічний реалізм у японському виконанні. Тут без зайвої фантастики, зате з метафорами, ідеями про сенс читання, сутність книжок, споживацьке ставлення до літератури, сміливість бути собою, дружбу та навіть трохи про перше почуття закоханності.
Усе ніби дуже просте, навіть дитяче, але насправді буде цікаво і дорослим, бо тут і про страх змін, про самотність, про внутрішній конфлікт між комфортом і свободою.
Так, вона не "велика проза", не багатошаровий роман, але й не намагається нею бути. Чудова книга на пару теплих вечорів з чаєм, коли хочеться відпочити.
Рекомендую всім, хто любить «Маленького принца», історії з філософською ноткою, теплом і невимушеною магією.
02.02.2025
Сосуке Нацукава
Кіт, що рятував книжки
«Коли книголюби починають говорити про книжки, їхні обличчя сяють»
Спочатку мене зацікавила обкладинка, потім назва, а потім вже я прочитала анотацію і зрозуміла, що це точно «моя книжка».
Книжка для підлітків, тож є певні настанови, але вони дані так тонко та ненав’язливо, що зовсім не заважатимуть насолоджуватися історією.
Рінтарі Нацукі – старшокласник, який став хікікоморі через свою втрату. Його дідусь, власник букіністичної книгарні «Книги Нацукі» помер, тож Рінтарі, який втратив батьків ще раніше, і тепер дідуся, намагається оговтатися від втрати, почувається самотнім, розгубленим та чужим у цьому світі. Єдине, що тримає його на плаву – це книжки з книгарні.
Сайо (однокласниця та староста класу) із почуття обов’язку вирішує допомогти Рінтаро, який вже пропустив багато занять у школі.
І як часто буває, обов’язок переростає в щирі почуття турботи, симпатії та дружби, які виникають, коли люди разом долають труднощі.
А до чого тут Кіт. А Кіт – це та вільна говірлива істота, яка з’являється нізвідки саме тоді, коли її не чекаєш і допомагає тобі зрозуміти хто ж ти є і для чого живеш. Кіт – провідник в інші світи, де на підлітків чекають пригоди, вони мають пройти чотири непростих лабіринти, рятуючи книжки від людини, яка калічила книжки, від людини, яка тримала книжки ув’язненими у шафах, від видавця, який вважав, що короткого викладу книжки цілком досить, а читати самі книжки не обов’язково, а видавати, щоб книжки були прибутковими треба лише дайджести та короткі версії.
Для кожного з них Рінтарі має знайти аргументи, щоб довести, що їх думки, переконання та вчинки хибні.
Наскільки це вдасться нашим героям, чи зможе Рінтарі змиритися із втратою рідної людини, знайти сенс для подальшого життя, відчути, що він не самотній, що здатен відчувати, співпереживати іншим, що знання без мудрості - це лише набір слів, що саме найважливіше - це продовжувати жити і йти своїм власним вибраним шляхом.
Дуже добра книжка про любов до книжок, читання, дружбу, мудрість та сміливість долати життєві труднощі.
Кіт, що рятував книжки
«Коли книголюби починають говорити про книжки, їхні обличчя сяють»
Спочатку мене зацікавила обкладинка, потім назва, а потім вже я прочитала анотацію і зрозуміла, що це точно «моя книжка».
Книжка для підлітків, тож є певні настанови, але вони дані так тонко та ненав’язливо, що зовсім не заважатимуть насолоджуватися історією.
Рінтарі Нацукі – старшокласник, який став хікікоморі через свою втрату. Його дідусь, власник букіністичної книгарні «Книги Нацукі» помер, тож Рінтарі, який втратив батьків ще раніше, і тепер дідуся, намагається оговтатися від втрати, почувається самотнім, розгубленим та чужим у цьому світі. Єдине, що тримає його на плаву – це книжки з книгарні.
Сайо (однокласниця та староста класу) із почуття обов’язку вирішує допомогти Рінтаро, який вже пропустив багато занять у школі.
І як часто буває, обов’язок переростає в щирі почуття турботи, симпатії та дружби, які виникають, коли люди разом долають труднощі.
А до чого тут Кіт. А Кіт – це та вільна говірлива істота, яка з’являється нізвідки саме тоді, коли її не чекаєш і допомагає тобі зрозуміти хто ж ти є і для чого живеш. Кіт – провідник в інші світи, де на підлітків чекають пригоди, вони мають пройти чотири непростих лабіринти, рятуючи книжки від людини, яка калічила книжки, від людини, яка тримала книжки ув’язненими у шафах, від видавця, який вважав, що короткого викладу книжки цілком досить, а читати самі книжки не обов’язково, а видавати, щоб книжки були прибутковими треба лише дайджести та короткі версії.
Для кожного з них Рінтарі має знайти аргументи, щоб довести, що їх думки, переконання та вчинки хибні.
Наскільки це вдасться нашим героям, чи зможе Рінтарі змиритися із втратою рідної людини, знайти сенс для подальшого життя, відчути, що він не самотній, що здатен відчувати, співпереживати іншим, що знання без мудрості - це лише набір слів, що саме найважливіше - це продовжувати жити і йти своїм власним вибраним шляхом.
Дуже добра книжка про любов до книжок, читання, дружбу, мудрість та сміливість долати життєві труднощі.