Легкий, повільний детективний роман сповнений іронічного гумору та інтриги для усіх прихильників англійської класики!
У центрі сюжету ідеалістичне селище для людей похилого віку у якому пенсіонери щасливо й повноцінно живуть - ходять на пілатес, пьють постійно вино й відвідують гуртки. Ми знайомимось із «Клубом убивств по четвергах» де 4 відчайдухи весело проводять час намагаючись розвʼязати нерозкриті злочини минулого. Кожен учасник клубу заслуговує уваги - вони цікаві, зовсім не схожі один на одного, але у команді працюють відмінно.
Так от - у цьому селищі стається вбивство - справжнісіньке, свіженьке - й звісно що компанія не може втриматись аби не почати власне розслідування!
А далі нас чекають безліч секретів, справжні скелети «у шафі», багато вина та кексів, чаю на британського гумору!
Написано захоплююче, сюжет постійно підкидає нових підозрюваних, а напруга тримає читача до останніх сторінок!
Отримав неабияке задоволення й радий що придбав одразу усю серію - тому незабаром очікуйте відгуки на продовження.
Ну і звісно дуже чекаю вихід фільму, завдяки якому я і дізнався про «КУпЧ»
Моя оцінка 8,2/10
«Я намагаюся бути чесною, де можна, тож сподіваюся, що не ображу вас, сказавши, що він мені не подобається. Він жива демонстрація того, скільки всього в чоловікові може піти не так, якщо дати йому волю.»(с)
«Я мала обговорювати вбивство. Спробуйте поводитися як крутий підліток, коли когось убили. Щасти тобі, дорогенька, як то кажуть.»(с)
«Донна завжди була вперта, завжди діяла швидко і рішуче. Це чудова риса, коли маєш рацію, але обтяжливо, коли помиляєшся. Добре бути найшвидшим бігуном, але не тоді, коли біжиш в неправильному напрямку.»(с)
У селищі життя йшло в порядку, активісти Елізабет і Пенні вирішили організувати "Клуб вбивств по четвергах", оскільки Пенні майже все життя працювала в поліції і після відставки забрала багато нерозкритих справ з собою в селище, просто щоб мати чим зайнятися. Пізніше до них приєдналися Ібрагім Аріф та Рон Річі, але незабаром Пенні вирушила до хоспісу, а до клубу прийшла Джойс Мідоукрофт.
Велика кількість жителів села, які так чи інакше брали участь у дії, заплутаний сюжет настільки, що я, чесно кажучи, часто сумнівалась, хто є ким. Самі герої вийшли милими і яскравими, веселими і бойовими, з гумором і, звичайно ж, зі своїми скелетами в шафах.
Детектив виявився непоганим, неспішним, але, на мій погляд, дуже насиченим героями та вбивствами, для однієї книги мені здавалося дуже багато подій.
Незважаючи на це, книга читається легко і швидко, і з нею можна чудово відпочити.