Я не могла відірватися з перших сторінок, настільки мене захопила історія двох двоюрідних братів і їхніх родин. Це книга про дружбу і зраду, про соціальну нерівність і те, як вона непомітно впливає на життя та вибір людей. Про вплив батьків на дітей і вплив дітей на батьків, про очікування, які часто формують нашу долю.
Автор багато аналізує про цінності — справжні й нав’язані, говорить про неминучість помилок і життя після них, руйнівну силу заздрості, яка ламає навіть найміцніші зв’язки. Але водночас це книга і про вміння прощати і жити далі.
Я б рекомендувала цю книгу підліткам 15–18 років, адже автор дуже чітко показує, як максималістські судження молодих людей можуть призвести до справжньої трагедії, і що не завжди варто оцінювати світ, людей і події, виходячи лише з їхньої вартості та шику, і недооцінювати себе, навіть якщо ти не володієш усіма грошима світу.
Ця історія вийшла дуже щирою, болісною і життєвою. Вона попала мені у саме серденько і ще довго не відпускала після прочитання.
Це більше, ніж просто детектив. Якщо вам подобається жанр зворотного детективу, як у Таємній історії Донни Тартт, то, можливо, історія вас зацікавить. Але для мене Книга Балтиморів — це насамперед родинна сага. Автор зосереджується на взаєминах між членами родини Голдманів, їхніх мріях, конфліктах, таємницях і трагедіях. Це історія про людей, їхню любов, амбіції, заздрість і втрати.
Жоель Діккер майстерно описує події, подаючи їх так, що хочеться читати далі, навіть коли розумієш, що трагедія неминуча. Мені сподобалося, як він вибудовує напруження, поступово відкриваючи нові деталі минулого. Є кілька моментів, які здалися мені дещо нелогічними, але загальне враження залишилося позитивним.
Книга більше схожа на родинну драму, ніж на класичний детектив. Тож якщо ви очікуєте розслідувань і загадок, варто врахувати, що їх тут особливо не буде. Але якщо шукаєте історію, яка розкриває складність людських стосунків і залишає після себе емоційний слід, ця книга може стати гарним вибором
Проте, мені подобається як автор по сучасному описує дійсність, як він вичеплює із життя достовірні характери. Саме в цій книзі акцент на «золоту» молодь, трохи про заняття спортом і братерські взаємини. Не зміг оминути Діккер і свій улюблений коник – психологію письменника, і це додало цікавих нот загальній історії.
Трошки напружувало інколи спеціальне нагнітання автором таємничості, постійні натяки на те, що сталося щось жахливе, хотілося сказати: «Добре, добре, ми зрозуміли, що щось трапиться вже з перших десяти разів». Але це не такий значний недолік, щоб не хотілося прочитати книжку повністю. Та й інші книжки автора я, напевно, таки читатиму.
Сім'я, кохання, вічна дружба, любов, ревнощі, помилки - у них було все, що потрібно для хорошої історії. Чесне занурення в лабіринт власних спогадів, іноді вже немолодих, іноді майже дитячих, іноді сердечних, іноді черствих, у моменти краси чи нерозуміння, шоку чи радості. Він не може пригнічувати, хоча іноді ситуації передбачають це, але це настільки красиво і просто зроблено цими персонажами, що майже заздрісно. Найбільше вражає те, що все це я отримав не в помпезній, золотоподібній формі, а в простому і чесному зображенні звичайнісіньких драм людей з плоті і крові. Книга може похвалитися легко сформульованими посланнями, але саме це робить твір таким нескінченно реалістичним, що вирізняє його з-поміж інших книжок свого жанру.