Відгуки і рецензії читачів
11.04.2026
«Книга гуски» Iюнь Лi
Видавництво Старого Лева
Глибокий інтелектуальний роман про дитинство, творчість та співзалежну дружбу. Проза поетична, моментами філософська й дуже атмосферна.
Сюжет розповідає про складні стосунки двох дівчат-аутсайдерів, Аньєс та Фаб’єн у повоєнні роки Франції. Вони вигадують власні світи, часом жорстокі ігри аби втекти від дорослого, сурового сільського життя. Складається враження що їх дружба токсична і маніпулятивна, але насправді обидві дівчини доповнюють одна одну.
Якось Фаб’єн пропонує написати разом книгу - вона вигадуватиме «казки», а Аньєс буде записувати. Згодом за допомогою старого поштаря їм таки вдасться завершити збірку оповідань й навіть знайти видавництво готове надрукувати книгу, під авторством Аньєс. Так починається її шлях успіху, визнання, подорожі у Париж а далі і в англійській пансіон для дівчат…. Поки одна подруга дає інтервʼю, інша залишається у селі, де пасе кіз та корів… куди призведе доля кожну із героїнь та чи вдасться їм зберегти дружбу….
Через багато років Аньєс отримує звістку про смерть Фаб’єн і вирішує нарешті розповісти історію як вона її пам’ятає…
У творі авторка підіймає теми жіночої дружби, руйнівної співзалежності, соціальної нерівності, наслідків війни, влади та маніпуляцій, письменництва а також як творчість допомагає втекти від травматичної реальності.
На мою особисту думку початок книги прекрасний, а ось друга половина трохи просідає, але останні сторінки знову повертають сюжет до належного рівня. Як би там не було це «міцний» психологічний роман про непересічне дорослішання, який чипляє за живе.
Моя оцінка 8,5/10
«Ми виростимо твоє щастя як буряк, а моє — як картоплю. Коли щось одне і не вродить, залишиться друге. З голоду не помремо.
-А якщо не вродить ні те, ні інше?
-Станемо м’яснийками.»(с)
«Найтяжче живеться тим, хто знає, чого хоче і чому ніколи не зможе цього досягнути. Найпростіше натомість живеться тим, хто не знає своїх бажань.»(с)
Видавництво Старого Лева
Глибокий інтелектуальний роман про дитинство, творчість та співзалежну дружбу. Проза поетична, моментами філософська й дуже атмосферна.
Сюжет розповідає про складні стосунки двох дівчат-аутсайдерів, Аньєс та Фаб’єн у повоєнні роки Франції. Вони вигадують власні світи, часом жорстокі ігри аби втекти від дорослого, сурового сільського життя. Складається враження що їх дружба токсична і маніпулятивна, але насправді обидві дівчини доповнюють одна одну.
Якось Фаб’єн пропонує написати разом книгу - вона вигадуватиме «казки», а Аньєс буде записувати. Згодом за допомогою старого поштаря їм таки вдасться завершити збірку оповідань й навіть знайти видавництво готове надрукувати книгу, під авторством Аньєс. Так починається її шлях успіху, визнання, подорожі у Париж а далі і в англійській пансіон для дівчат…. Поки одна подруга дає інтервʼю, інша залишається у селі, де пасе кіз та корів… куди призведе доля кожну із героїнь та чи вдасться їм зберегти дружбу….
Через багато років Аньєс отримує звістку про смерть Фаб’єн і вирішує нарешті розповісти історію як вона її пам’ятає…
У творі авторка підіймає теми жіночої дружби, руйнівної співзалежності, соціальної нерівності, наслідків війни, влади та маніпуляцій, письменництва а також як творчість допомагає втекти від травматичної реальності.
На мою особисту думку початок книги прекрасний, а ось друга половина трохи просідає, але останні сторінки знову повертають сюжет до належного рівня. Як би там не було це «міцний» психологічний роман про непересічне дорослішання, який чипляє за живе.
Моя оцінка 8,5/10
«Ми виростимо твоє щастя як буряк, а моє — як картоплю. Коли щось одне і не вродить, залишиться друге. З голоду не помремо.
-А якщо не вродить ні те, ні інше?
-Станемо м’яснийками.»(с)
«Найтяжче живеться тим, хто знає, чого хоче і чому ніколи не зможе цього досягнути. Найпростіше натомість живеться тим, хто не знає своїх бажань.»(с)