Мені подобається їхня творчість, і поки що вони мене не розчаровували.
Але тут щось пішло не так.
Я відразу розуміла, що книга точно не потрапить в улюблені, бо тут троп «від друзів до коханців», який я не люблю. Але тут ще є і троп «другий шанс», який я теж не люблю - тому тут вийшло ще і подвійне комбо 😅.
Книга розповідає про Мейсі та Елліота, які знову починають спілкуватися після довгої розлуки.
Оповідь ведеться в двох часових лініях: зараз - коли вони дорослі, і тоді - коли вони були підлітками, познайомилися, почали дружити, зрозуміли, що їхні почуття більші, ніж просто дружба.
Але 11 років тому сталося щось, що призвело до того, що вони повністю перестали спілкуватися.
І от зараз вони знову зустрілися, почуття беруть верх, але чи зможуть вони пробачити давні образи?
Більшість книги була така нудна і ні про що, що я трималася тільки за те, що хотіла дізнатися, що ж там таке з ними сталося в минулому.
І коли нарешті це випливло, моєму розчаруванню не було меж. Заради цього я читала 400 сторінок?
Я не буду писати, що саме сталося, бо це вбʼє всю ту інтригу, на якій тримається весь сюжет.
Але спробую описати своє ставлення (спойлер: негативне).
Коли персонажам було по 18 років, і вони ніби як уже почали зустрічатися, то сталася ситуація, де Елліот образив Мейсі.
Тому реакція Мейсі ще зрозуміла, але є нюанси. Все одно, як на мене, кричати, бити, і виясняти стосунки було б природніше для підлітків, ніж просто зникнути на 11 років.
А от до Елліота багато питань. Бо він і тоді розумів, що проштрафився, і не пішов вибачатися. І зараз він не визнає свою провину, і викручує усе так, щоб Мейсі вибачалася.
Жах.
Спалити і забути.