“Кохання та удача” Дженна Еванс Велч
Видавництво Старого Лева
Другий роман підліткової літньої серії «Кохання та…». Кожна частина це окрема тепла історія-подорож у новій країні. Книга ідеально підійде для тих хто хоче просто відпочити й перезавантажити мозок.
Адді зі своїм братом Яном ідуть на весілля тітки до Ірландії. Стосунки між підлітками ще нещодавно були ідеальні але наразі здається між ними пробіг чорний кіт… доходить до того що на родинному святкуванні вони влаштовують гучну сварку… Їхня мати вирішує дати останній шанс аби її діти помирилися, тому вони мають разом поїхати до Італії до кінця відпустки. Але замість цього Адді опиняються разом із братом та його другом у подорожі автівкою по смарагдовому острову.
Слідуючи за вказівками незвичайного путівника молодь дослідить мальовничі місця, подолає сімейні проблеми та можливо навіть навчиться прощати.
Це історія про дорослішання, самопізнання, дружбу, подолання труднощів, родинний звʼязок, зцілення та перше кохання. Написано легко, наївно, дуже тепло та зворушливо.
Моя оцінка 7/10
Як же авторка вміє закохувати в країни. Після «Кохання та джелато» я додала до списку мрій поїсти джелато в Італії, а після цієї — з'явився новий пункт: побачити Ірландію на власні очі. У Дженни Еванс Велч настільки живі, атмосферні описи, що навіть дощі, вологі скелі й вузькі дороги викликають бажання негайно пакувати валіз
Книга читається на одному диханні. Ніщо не вибивається із загального настрою, тут усе гармонійно: ритм, гумор, події, герої. Ти ніби мандруєш поруч із ними — разом смієшся, сваришся, мовчиш і переживаєш ті самі моменти. І що особливо цінне — тобі дійсно цікаво. Герої не картонні й не надумані, а живі, з болем, втратами, помилками й надіям
А тепер про романтику. Це зовсім не той тип історії, де герої бачать одне одного — і одразу магія, поцілунки під дощем і доленосні зізнання. Ні. Тут усе тонко, органічно і поступово. Насамперед ця історія — про любов до близьких і до себе. А вже потім, дуже м’яко й невимушено, з’являється хімія між героями. Без надмірної пристрасті, зате щиро. І саме так, як це має бути в історіях, де романтична лінія не затінює все навколо, а лише додає теплот
І, звісно, наприкінці був такий момент, коли очі трохи зволожуються, і ти ловиш себе на думці: «Оце було сильно
«Кохання та удача» — це книжка, яку хочеться загорнути в обкладинку з написом «затишний вечір». У ній є і сміх, і затишок, і роздуми, і чарівність природи. Це ідеальна історія для тих, хто шукає щось легке, але не порожнє
Звісно, були побоювання, що продовження може виявитись слабшим і не захопити аж так, як історія про Ліну і Флоренцію. Ну, частково побоювання справдились. Бо постійно, читаючи, я ловила себе на думці, що книжка таки недотягує. Тут менше захопливих розслідувань і пошуків сімейних таємниць. Ірландія описана круто, але не закохала так нестямно, як атмосфера Флоренції, створена авторкою в попередній частині. І так було, доки я недочитала до останніх кількох десятків сторінок. І кінцівка, якщо й не виправила все, то відсотків на дев'яносто підняла для мене рівень книжки.
Хоча, звісно, я так критично ставлюсь, бо були надзвичайно високі очікування. Але історія все одно чудова. Пригоди підлітків, що втекли від батьків і від серйозних проблем у безтурботну, хаотичну, трохи дику, але класну подорож. І під час цієї автомандрівки копаються в собі, зцілюють серця і підтримують одне одного. Є добрий фірмовий гумор Дженни Велч, який мені дуже полюбився. Є цікавинки, є затишні моменти і трохи драми та інтриги. Є принцеса-воїтельниця Мев та Мати Мев (зрозумієте, коли прочитаєте). Тож, нічого жалітися, може це і не най-най-найкрутіша підліткова книжка, але читати її було приємно.