Проте з перших сторінок та невпевненість спала з серця і я тепер можу сказати, що коротка проза в Кінга ні чим не поступається його романам. Це була дійсно чудова подорож, яка принесла мені тонну задоволення. Ця збірка містить 2 повісті ("Туман" та "Балада про гнучку кулю"), 2 вірша та 18 оповідань. Як завжди, на початку автор звертається до нас, читачів і це вже сприймається як зустріч із давнім другом. В кінці є традиційні подяки та примітки, в яких Кінг розповідає подробиці про історії створення деяких з творів збірки.
Як я вже писав, враження від цієї книги суто позитивне. "Команда скелетів" - це чудовий мікс різних жанрів. Тут є і лавкрафтіанські жахи і філіподіківська фантастична невідомість та параноя, і готичні присмаки По та Бірса з Чемберзом. І це лише те, що я відчув, спираючись на свій читацький досвід. Думаю, тут ще багацько відсилок і літературних впливів. Але дещо таки об'єднує цю збірку - Кінгівська магія присутня в кожному творі!
Не буду робити відгук на кожний твір, щоб не робити спойлери, тому виділю те, що запало найбільше, а це, звісно ж, "Туман" (який і був основною причиною такого бажання цієї збірки), "Найкоротший шлях місіс Тодд" (тут також є щось "філіподіківське" і щось ледь вловиме, але знайоме), "Всемогутній текст - процесор", "Балада про гнучку кулю" та "Протока", яка залишила дуже сильний післясмак. Звісно ж, решта творів нітрохи не гірші і не надто поступаються цьому невеликому топу.
Як підсумок - дуже раджу цю книгу! Вона дуже різнобічна та зможе вас здивувати (а то й налякати). Для мене вона стала вже 16-ю у Стівена Кінга. Сподіваюсь, що КСД все ж продовжать видавати збірки.