Кондитерка-втікачка

Ця книжка сподобалась мені й оформленням, і своїм сюжетом.
⠀
Я не люблю села й завжди хотіла жити в місті, але після цієї історія захотілось опинитися в якомусь тихому містечку типу села біля Вермонта, де є багато полів, лісів, ферм, пару кафе й магазинчик із плітками, ярмарки, змагання і багато садів.
⠀
Книга відразу занурила мене в цю атмосферу. Це одна з небагатьох книжок, які я чітко уявляла собі в голові й з якою нарешті зрозуміла, як інші роблять оті всі відео з естетикою певної історії.
⠀
Головну героїню звати Олівія. Вона жила в Бостоні й була відомою шеф-кондитеркою. Та одного разу після певного інциденту на роботі їй доводиться все кидати й тікати - не прямо дуже далеко, але з міста Лівві перебралась у більш затишний куточок - Гатрі. Там їй запропонували роботу кондитеркою в готелі. Але якщо в Бостоні, будучи популярною, можна було сховатися від пліток і уваги, то в маленькому містечку це зробити не просто.
⠀
А ще кожен там має свої таємниці: чому власниця готелю Маргарет така сувора й ворогує з якоюсь Джейн Вайт? Чому Мартін покинув Гантрі, як тільки зміг, але тепер знову повернувся?
⠀
Ця книжка дуже затишна. Вона про дружбу, про любов, про родину, про дім, про фермерство і маленькі містечка. До речі, події відбуваються в книзі з осені й до літа, тому читач має змогу пережити разом із героями різні пори року, особливо, затишно було читати про Різдво, хоча й та пора року була досить сумною в книзі. Історія атмосферна.
⠀
Книжка написана від обличчя Лівві. Тому мова не складна, багато про почуття й емоції героїні, про те, як вона адаптується в новому середовищі, як вчиться ухвалювати рішення, жити з їхніми наслідками, а не постійно тікати від них.
⠀
Ну й звісно, дуже багато тут про випікання різних смаколиків, а особливо - яблучних пирогів, а на останніх сторінках навіть є рецепт пирога, який переміг на ярмарку.
⠀
Мені однозначно ця історї відгукнулась і подарувала дуже теплі емоції. А її оформлення й красивезний форзац - це взагалі любов ?

Ця історія наскільки тепла і затишна, що у неї хочеться закутатися, як у ковдру! Заварити собі кави, взяти шматочок солоденького пирога чи тортика і цілком зануритися у цікавезну історію! Головна героїня, Олівія, дещо ексцентрична особа. Вона не любить одноманітність, постійно перефарбовує волосся у шалені кольори, крізь очі дивиться на те, що її коханець – одружений, і живе безтурботним життям шеф-кухарки у престижному ресторані. Але одного разу у її житті стається деякий інцидент, і тепер молода жінка змушена покинути все, і поїхати з Бостона до маленького містечка Гатрі, де живе її найкраща подруга. А після гучного мегаполіса із незліченними розвагами тут – тільки традиційні фестивалі, аматорські музичні гурти, тиша, спокій, природа… Чи не стане нудно Олівії ? Та, ближче знайомлячись із жителями містечка, де всі одне про одного знають, а чутки розповсюджуються швидше за світло, жінка азартно вирішить випробувати і свої сили, адже скоро – щорічний конкурс на найкращий яблучний пиріг! Хіба Олівія може не перемогти ? Крім того, будуть у цій історії і таємниці, і солодощі і гіркота, і кохання – просте, щире, таке, яке заліковує рани, а не роз'ятрює їх. Що ж обере головна героїня – повернутися до минулого життя, чи розпочати все з чистого аркушу ? Чи можна дійсно змінитися і стати іншою людиною, переосмислити свій минулий досвід і стати дійсно, по-справжньому щасливою?

Це одна з тих книг, коли точно знаєш, чого очікувати. Солодка романтична пригода за класичним рецептом про дівчину, яка тікає від проблем, знаходить справжнє кохання, але жертвує своїми інтересами заради нього.

Але давайте по порядку.
Олівія – талановита кондитерка, яка заплуталася у романі з одруженим чоловіком. Вона тікає від проблем у тихий готель «Цукровий клен» і починає «нове» життя на його кухні. Олівія наповнює кухню затишними пахощами випічки, солодкими ароматами джемів і своєю любов’ю до того, що робить. Вона знаходить друзів, кохання і навіть власниця готелю стає їй як матір’ю, яку вона давно втратила.

Ця частина книги найкраща, вона прекрасно передає атмосферу провінційного дружнього містечка. Їхні місцеві танці, святкування, увага й піклування – це те, що мені створювало відчуття затишку і дому.

Але в цій історії стільки приправ, що мені було аж занадто. От правда, якби сюжет був простішим, то книга від цього тільки виграла б. Але авторка вирішила додати чимало несподіваних поворотів і трохи потріпала мені нерви, бо варто було зупинись ще раніше.
Щойно в Олівії знову з’являються проблеми, як вона знову вирішує все втечею і абсолютно нелогічними вчинками. Не мудрішим виявився і її обранець. Тож останню частину книги мені хочеться просто викреслити із пам’яті.