⠀
Я не люблю села й завжди хотіла жити в місті, але після цієї історія захотілось опинитися в якомусь тихому містечку типу села біля Вермонта, де є багато полів, лісів, ферм, пару кафе й магазинчик із плітками, ярмарки, змагання і багато садів.
⠀
Книга відразу занурила мене в цю атмосферу. Це одна з небагатьох книжок, які я чітко уявляла собі в голові й з якою нарешті зрозуміла, як інші роблять оті всі відео з естетикою певної історії.
⠀
Головну героїню звати Олівія. Вона жила в Бостоні й була відомою шеф-кондитеркою. Та одного разу після певного інциденту на роботі їй доводиться все кидати й тікати - не прямо дуже далеко, але з міста Лівві перебралась у більш затишний куточок - Гатрі. Там їй запропонували роботу кондитеркою в готелі. Але якщо в Бостоні, будучи популярною, можна було сховатися від пліток і уваги, то в маленькому містечку це зробити не просто.
⠀
А ще кожен там має свої таємниці: чому власниця готелю Маргарет така сувора й ворогує з якоюсь Джейн Вайт? Чому Мартін покинув Гантрі, як тільки зміг, але тепер знову повернувся?
⠀
Ця книжка дуже затишна. Вона про дружбу, про любов, про родину, про дім, про фермерство і маленькі містечка. До речі, події відбуваються в книзі з осені й до літа, тому читач має змогу пережити разом із героями різні пори року, особливо, затишно було читати про Різдво, хоча й та пора року була досить сумною в книзі. Історія атмосферна.
⠀
Книжка написана від обличчя Лівві. Тому мова не складна, багато про почуття й емоції героїні, про те, як вона адаптується в новому середовищі, як вчиться ухвалювати рішення, жити з їхніми наслідками, а не постійно тікати від них.
⠀
Ну й звісно, дуже багато тут про випікання різних смаколиків, а особливо - яблучних пирогів, а на останніх сторінках навіть є рецепт пирога, який переміг на ярмарку.
⠀
Мені однозначно ця історї відгукнулась і подарувала дуже теплі емоції. А її оформлення й красивезний форзац - це взагалі любов ?
Але давайте по порядку.
Олівія – талановита кондитерка, яка заплуталася у романі з одруженим чоловіком. Вона тікає від проблем у тихий готель «Цукровий клен» і починає «нове» життя на його кухні. Олівія наповнює кухню затишними пахощами випічки, солодкими ароматами джемів і своєю любов’ю до того, що робить. Вона знаходить друзів, кохання і навіть власниця готелю стає їй як матір’ю, яку вона давно втратила.
Ця частина книги найкраща, вона прекрасно передає атмосферу провінційного дружнього містечка. Їхні місцеві танці, святкування, увага й піклування – це те, що мені створювало відчуття затишку і дому.
Але в цій історії стільки приправ, що мені було аж занадто. От правда, якби сюжет був простішим, то книга від цього тільки виграла б. Але авторка вирішила додати чимало несподіваних поворотів і трохи потріпала мені нерви, бо варто було зупинись ще раніше.
Щойно в Олівії знову з’являються проблеми, як вона знову вирішує все втечею і абсолютно нелогічними вчинками. Не мудрішим виявився і її обранець. Тож останню частину книги мені хочеться просто викреслити із пам’яті.