Але давайте по порядку.
Олівія – талановита кондитерка, яка заплуталася у романі з одруженим чоловіком. Вона тікає від проблем у тихий готель «Цукровий клен» і починає «нове» життя на його кухні. Олівія наповнює кухню затишними пахощами випічки, солодкими ароматами джемів і своєю любов’ю до того, що робить. Вона знаходить друзів, кохання і навіть власниця готелю стає їй як матір’ю, яку вона давно втратила.
Ця частина книги найкраща, вона прекрасно передає атмосферу провінційного дружнього містечка. Їхні місцеві танці, святкування, увага й піклування – це те, що мені створювало відчуття затишку і дому.
Але в цій історії стільки приправ, що мені було аж занадто. От правда, якби сюжет був простішим, то книга від цього тільки виграла б. Але авторка вирішила додати чимало несподіваних поворотів і трохи потріпала мені нерви, бо варто було зупинись ще раніше.
Щойно в Олівії знову з’являються проблеми, як вона знову вирішує все втечею і абсолютно нелогічними вчинками. Не мудрішим виявився і її обранець. Тож останню частину книги мені хочеться просто викреслити із пам’яті.