Конотопська відьма

«Ну, та знаєте, що на світі усе так іде: що писар збездільнича, так йому і нічого; а суддя здуру, не знаючи діла, підпише, так він і у відвіті; на ньому усе лихо і складеться.»

Григорій Квітка-Основʼяненко «Конотопська відьма»

Або повість про недоброчесність.

Молодий сотник Микита Забрьоха отримав посаду не за власні заслуги, а через добре імʼя батька. Журиться тепер пан не через службу, а тому що дружину треба шукати для повноти образу. Сотник служити не хоче, вести чесне козацтво на Чернігів лінується. Де ж тут сумлінність?

А помічник його, себто писар Ригорович, все ідеї підкидає, дає підписувати неграмотному сотнику різні документи. У результаті, за наказом сотника, у славному місті Конотопі оголошено полювання на відьом. Усіх жінок, які чимось не догодили писареві, випробовують утопленням. Де незалежність та неупередженість?

Утопивши кілька безневинних, натрапили таки на відьму. А вона ж знає слабке місце сотника - обіцяє допомогти покінчити з холостякуванням. От тобі і непідкупність.

Вдається їм обдурити бідну дівчину, переконавши відьомськими методами, що вона до безтями закохана в сотника Забрьоху. Чесності тут катма.

Як і буває з чиновниками - за невідповідність критеріям доброчесності треба платити. Репутацією, посадою, становищем у суспільстві.
При цьому кожен співучасник цього фарсу мав свої інтереси, і кожен отримав по заслузі.
Хоча й тут не так усе просто. Ошукані теж намагались скористатись з обставин, але справедливість і їх наздогнала.

Це чудова коротенька повість, яка наштовхує на глибокі роздуми про одвічні морально-етичні дилеми, які споконвіків мали єдино правильне рішення. Хочеш досягти успіху - працюй чесно, не покладаючись на треті сили. Щирі людські стосунки є основою як професійного, так і особистого життя. А порядність та емпатія, насправді, є важливішими навіть за інтелектуальний розвиток.

А що вже говорити про неймовірну постановку Івана Уривського! 8 акторів, одна декорація, заворожуюча музика та спів. Тут і гумор, і магія, і трагедія. А головне для мене - режисер не втратив нитки сюжету і відтворив задум автора.

Рекомендую твір для усвідомленого прочитання і виставу для повного занурення в атмосферу.

Конотопська відьма Григорій Квітка-Основ”яненко

Прекрасне оформлення у збірки, в яку входить не лише повість, що дала назву всій книжці, а й інші більш і менш відомі твори класика української романтичної і не лише романтичної літератури.

Отже, початок ХІХ століття, конотопському сотнику Микиті Забрьосі відмовляє красуна та успішна господиня Олена Хоружівна, яка до того ж має нареченого. Як водиться у ті часи, без відьми не обходиться, Микита звертається по допомогу до конотопської відьми Явдохи Зубихи і тут починаються для героїв події, які матимуть зовсім не той результат, на який сподівався сотник. А образ відьми Явдохи назавжди увійшов в історію нашої літератури.

Недарма ж зараз найуспішніша інтерпретація цього твору стала касовою театральною виставою, за сюжетом знято фільм, образ Явдохи надихав багатьох письменників на свої твори.

Інші твори у збірці: моторошний “Мертвецький великдень”, “Салдацький партрет”, “От тобі і скарб”, “Де те щастя”, “Перекотиполе”, “Пархімове снідання”, “Малоросійська биль”, “Підбрехч”, і перекладені з російської “Головатий” та “Українці”.

Щоб написати “Салдацький партрет” Квітка взяв один з відомих сюжетів, анекдот про художника Аппелеса та шевця, та обіграв його в першому своєму українському оповіданні.
На ярмарку маляр Кузьма виставив майстерний портрет солдата, якого всі сприймали за справжнього. Лише швець побачив, що чоботи на правильно намальовані, тож розкритикував роботу, маляр скористався професійними порадами шевця, але коли той взявся ще й мундир критикувати, в якому нічого не тямив, тут вже митець непрофесійну критику не стерпів.

“Малоросійська биль” має ще іншу назву “Купований розум”, це гумористичне та сатиричне оповідання про те, як сільський дяк хотів купити синові розум, але весь час виходило так, що купити знання, ане здобути навчанням та працею, лише людей насмішити: “Через науку не станеш розумним. Хоч усі книжки вивчи напам'ять, а розуму не наберешся. Треба світу повидати, з людьми поводитись, тогді до розуму дійдеш.” - так каже Демкові його син. Позичив дяк гроші, відправив сина на навчання, а син гроші проциндрив, повернувся через три роки, так і не набравшись розуму. І знову дяк грошей напозичав, щоб синові дати шанс набратися розуму, але знову не пішло навчання синові Демка у користь: “лучче б ти, сякий-такий сину, дурнем ріс би дома, ніхто б і не знав, що ти єси дурень; а тепер усяк бачить, що ти вернувся більшим дурнем, чим був… “

“Мертвецький великдень” - оповідання про народні селянські звичаї під час святкування Великодня, в якому моторошне та смішне дуже гарно переплелися. Пріська мала за чоловіка приймака та вихованця свого батька, Нечипіра. Перед Великоднем Нечипір добряче напився, і хоча зранку чоловік ще був п”яним, але пішов до церкви, бо боявся, що Пріська буде його лаяти за пиятику. Але в церкві Нечипір поряд зі святим отцем побачив мерців, що хотіли, аби Нечипір поділився з ними куском вареника, який п”яний Нечипір у роті не прожував звечора. Чоловік зі всіх сил намагається потягнути час, щоб дочекатися, коли півень закукуріка, щоб мерці зникли. А на ранок прокинувся Нечипір під церквою і всі односельці зрозуміли, що вся ця моторошна історія — сон п”яниці.

Головне, що мені подобається у творчості Квітки — живі характери, гумор, детальне змалювання побуту того часу, обрядів, поєднання цікавих сюжетів та повчальних висновків.

Сюжет "Конотопської відьми" розгортається навколо конотопського сотника Микити Уласовича Забрьохи, який шукає відьму, що насилає біди на село. Разом із писарем Пістряком, який мріє зайняти місце сотника, він вдається до різних методів, щоб викрити відьму. Врешті-решт, вони вирішують провести випробування на жінках: якщо жінка тоне – вона не відьма, а якщо випливає – то відьма і з нею треба покінчити. Залізна логіка, хіба ні?

Григорій Квітка-Основ’яненко не лише зображає побут на будні козацтва й селян, але й кепкує над їхньою забобонністю. Кінцівка також не стала винятком. З одного боку, Прокіп Ригорович отримав своє по заслугах, а Микита Уласович заплатив за свою нестійкість та повну покірність. Проте автор не може не додати ще одну дозу уїдливості наприкінці твору, зазначаючи, що ті, хто користувався послугами відьми, все одно не мали щастя. Ось така іронія долі.

Атмосферу забобонності тогочасного селянства автор передав чудово. У тексті трапляється велика кількість старослов'янських слів, які часом важко прочитати, не кажучи вже про розуміння. Проте в цьому виданні рятує словничок.

Окрім «Конотопської відьми», у книзі є й інші оповідання, але детально на них зупинятися не буду. Додам лише, що дуже сподобалось оповідання «Мертвецький Великдень» – надзвичайно моторошне.

Ця серія української класики від видавництва "Віват" вражає своєю витонченістю та естетикою. Це саме те оформлення, якого заслуговує наша класика. Кольоровий зріз, металізовані вставки, ошатна обкладинка – все це робить видання справжньою прикрасою для книжкової полиці. "Конотопська відьма" Г. Квітки-Основ'яненка в цьому оформленні не тільки привертає увагу, а й запрошує зануритися в атмосферу давніх часів, насичену народними віруваннями та забобонами. Із задоволенням збираю всю серію.