Конотопська відьма (Золота полиця)

«Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ’яненка — сатирично-фантастична повість про козацьку старшину й забобони, за допомогою яких у Конотопі пояснюють посуху. Сотник Микита Забрьоха засмучений невдалим сватанням, а в службових справах покладається на писаря Прокопа Пістряка. Коли місту бракує дощу, підозра падає на жінок, яких оголошують відьмами. Серед них Явдоха Зубиха, з якою Забрьоха ще спробує домовитися про допомогу у власних справах. Так пошук винних у спільній біді переплітається з особистими намірами людей при владі.

Забрьоха й Пістряк у сатирі на козацьку старшину

Службові звички героїв добре видно в епізоді з підрахунком козаків. Пістряк замість списку робить зарубки на хворостині. Така довга, що її важко внести до сотникової світлиці, і навіть після розв’язання цієї проблеми підрахунок у хаті не збігається з підрахунком надворі. Забрьоха перекладає справу на писаря, бо сам погано лічить, хоча готовий поставити підпис. Зарубки мали слугувати звітом перед походом до Чернігова, тож помилка стосується реального службового наказу. Смішна пригода пояснює, чому в цих двох руках службове рішення може виглядати поважним і водночас триматися на погано перевіреній дрібниці.

У сцені з хворостиною Квітка-Основ’яненко дає героям різні голоси. Пістряк уживає пишних слів і намагається надати звичайній паличці ваги офіційного звіту. Забрьоха просить пояснити простіше. Між їхніми репліками втручається оповідач, який ставить запитання й пропонує послухати, що буде далі. Такий виклад дозволяє почути персонажів і помітити розрив між тим, як вони описують свою службу, та тим, що роблять на очах у читача.

Посуха, Явдоха Зубиха й фольклор у «Конотопській відьмі»

Випробування водою мало б, за логікою його організаторів, показати, хто винен у посусі. Для жінок, яких обрали для випробування, воно має цілком реальні наслідки. Автор використовує народні уявлення про відьом і чари поруч зі сценами, де старшина розпоряджається чужою долею. Явдоха Зубиха отримує окреме місце в цій історії. Люди, які щойно боялися її сили, готові звернутися до неї, якщо сподіваються дістати бажане. Завдяки цьому фантастична частина повісті продовжує сатиру на спосіб ухвалювати рішення.

Видання «Золотої полиці» підійде читачам української класики, яким цікаві слобожанська говірка, народна демонологія й комізм службових розмов. У повісті варто придивлятися до того, хто говорить від імені всього міста, хоча намагається розв’язати власну проблему. Саме так за кумедними сценами проступають обставини, від яких залежать інші люди.