Я знала, що це буде нетипова для мене книга, але останнім часом усе більше розумію, що мій читацький смак змінюється, і я уже не впевнена, що я сама знаю, які жанри мені підходять.
Це сучасний роман про людей, про різні погляди на життя, стосунки, роботу, дітей.
Книга розповідає про літню подорож письменниці, яка відправляється в паркі, задушливі Афіни, де буде читати лекції на письменницьких курсах.
Вона зустрічає різних людей, які розповідають їй свої історії життя. І через ці історії читач бачить різні погляди на одну і ту саму ситуацію, але при тому може сам для себе зробити висновки.
Головна героїня вміє слухати, тому люди дуже радо виговорюють їй всі свої болі, а вона уже переосмислює все сказане і може дати або пораду, або показати співрозмовнику ситуацію з іншої сторони, щоб він побачив як ця ситуація впливає на його близьких. Адже людина може себе переконувати, що вона права, але при цьому люди навколо страждають від його переконань.
Або вона вміє в правильний момент промовчати.
Книга дуже життєва, і дає можливість подумати на, здавалося б, буденні теми, але подивитися на них під іншим ракурсом.
Книга невелика, але їй більшого обʼєму і не потрібно.
Більший обʼєм би її навпаки зробив затягнутою і дуже важкою в плані сприйняття. Бо для мене навіть ці двісті сторінок під кінець уже були дуже вʼязкими, і книга почала втрачати ті фарби і сенси, які вона мені давала на початку.
Це перша книга з трилогії, і я уже з нетерпінням очікую на продовження.