В другій частині циклу про злодіїв головних героїв на кожному кроці чекають перешкоди та випробування. Незважаючи на те, що вони могли повернутися зі свого завдання на рідні береги, але від цього ніскілечки не легше. Навіть навпаки, бо зашморг на їх шиях все швидше і швидше хоче зімкнутися і здається, що на них не полює тільки лінивий.
Тому героям потрібно бути ще вдвічі розумнішими, винахідливими та хитрими. Що вони і роблять інколи просто з грандіозною помпезністю (як от в випадку з Інеж).
В цій частині персонажі не просто усвідомлюють свої травми, в них з'являється стимул їх подолати. Вони стають дорослішими та сміливішими, переосмислюють не тільки себе а і свої здібності, знаходять нових ворогів, друзів та союзників.
Я чесно сподівалась на щасливий кінець для всіх. Але після історії про білого вовка, зрозуміла що це неможливо, бо відірваний від зграї не може вижити на самоті. Було справді шкода відпускати таку колоритну пару, але в цілому в такому рішенні автора була своя правильність.
І незважаючи на те, що головні герої прощаються, але все ж таки є відчуття надії, що вони неодмінно зустрінуться знову. Можливо, навіть, у наступних частинах.
Видавництво віват
Потужне завершення дилогії про неймовірні пригоди банди «покидьків». Захоплююче фентезі про зраду, дружбу, любов, травми, магію, помсту та довіру.
Ватажок зграї «воронів» Каз Бреккер після викрадення його «павука» Інедж (на чому завершилась попередня книга) складає хитромудрий план повернення подруги а заразом й вибудовує шлях до помсти та отримання обіцяних грошей. Але не все так просто! Проти банди виступають всі кому не ліньки - уряд, крамарі, конкуренти, інші народи й заклятий ворог Каза. Здається надії на порятунок немає….
Один за одним плани руйнуються але ватажок не просто великий шахрай - він неперевершений стратег, тому коли життя близьких опиняється на краю прірви - коліщатка в його голові вигадують нові маршрути та правила гри. Треба ризикнути усім щоб вижити…
Динамічний роман сповнений інтриг, випробувань та злочинів що тримає в напрузі до останніх сторінок. Світ продуманий, персонажі багатогранні, деталі мають значення а небезпека підстерігає героїв на кожному кроці! Читач точно не буде нудьгувати!
Моя оцінка 8,5/10
Взагалі, якщо говорити про сюжет, тут у другій частині циклу про воронів, він більш динамічний на мій погляд. І більш трагічний. Тут більше розкривається минуле деяких персонажів, особливо Вілена. Жорсткий батько, який ненавидів сина за те, що той був не такий, як він очікував, життя по суті в клітці. І дуже добре було бачити, що Вілен врешті решт знайшов свою справжню родину у воронах, кохання, та сили вистояти і протистояти батьку. Дуже сильний і в той же час милий і зворушливий персонаж.
Як я вже казала у відгуку до "Шістки воронів", ця дилогія найкраща в циклі. Навіть наступні книжки не справили на мене такого враження як ці дві. Дуже рекомендую до прочитання, це чудовий приклад сучасного якісного фентезі.
Моя оцінка 100/10.
⠀
Не стала я на довго відкладати "Королівство шахраїв" від першої частини і яке ж це було гарне рішення.
⠀
З цією серією у мене стався феномен. На "Шістку воронів" я покладала безліч очікувань і в результаті книзі поставила 4, з цією книгою вийшло все навпаки. Не сподівалася, що книга виявиться крутою і вона такою стала!
⠀
Певна поразка та обман чукали на наших героїв і чудова шістка прагне помсти. У них є свої козирі та чудовий і О Геніальний Каз. Чи зможе банда досягти справедливості там, де її не існує?
⠀
Я почала закохуватися в героїв, вони тут почали більше розкриватися. Вчинки стали зрозумілішими, на багато страхів хлопців почали розплющуватися очі, чому так, а не інакше. Я в кожній книзі намагаюся знайти собі улюбленця або близьку до душі людину, але в цій книзі кожен Ворон прекрасний по-своєму. Звичайно ж, улюбленцем позачергово завжди був Каз - він не тільки холодний, хитрий, розумний і харизматичний, але й мега симпатюля, зізнайтеся :D
⠀
Сюжет настільки крутий, насичений, яскравий та динамічний, що я не могла відірватися. Рівень витівок банди підвищується, а завдання стають ще більш нездійсненними. І хоч мені спочатку здавалося, що автор підігрує своїм героям, зараз я готова забрати свої слова назад і співати диферамби цій книзі та дилогії загалом, що вже там.
⠀
Фінал мене вбив. А може і не тільки мене... тсс.
Я рідко плачу над книгами, але тут аж дух перехопило. Ну в сенсі? Як таке можливо?
⠀
Після таких серій ще раз переконуюсь у тому, що книги — це моє і що воно варте прочитання та всіх емоцій!
⠀
Великий плюс - не обов‘язково читати перший цикл («Тінь та кістка») перед тим, як читати цей. В цій дилогії лише пару разів згадують декількох персонажів звідти, але це не впливає на розуміння сюжету і світу. Єдине, що може викликати труднощі - види Гриш (магів), але для цього достатньо зайти у вікі, або просто читати далі й воно поступово саме собою стане зрозумілим.
Головна родзинка – в персонажах. Вони так добре прописані, що в них неможливо не закохатися. Всі мають власні характери, сильна та слабкі сторони, страхи та сподівання, цілком правдоподібну мотивацію. Так, трохи важко повірити, що вони всі – підлітки, вчорашні діти, але, по-перше, це фентезі, тут таке весь час відбувається. А по-друге: на це можна сміливо забити, бо вік майже не грає ролі.
Сюжет динамічний, але не занадто. Діалоги не відчуваються штучними. Коли є жартики – вони кумедні (особливо якщо жартує Джеспер). Тут є такі моменти, ну, м’яко кажучи, пафосні, але знову ж таки – вони нормально вписуються в цей світ і в цю історію.
Ідея з тим, щоб кожний розділ був з перспективи іншого героя чи героїні – не нова, але не завжди її вдається гарно втілити. Тут, на мою думку, вдалось. Може саме тому, що персонажі добре прописані, мені не хотілось пропускати розділів жодного з них (навіть Матаяса, який на початку дуже бісив, але навіть він до фіналу другої книги встиг зайняти почесне місце в моєму серці). Хоча звичайно Ніна/Матаяс – дуже суперечливі, розумію, чому можуть тригерити й не подобатись. Але з достатнім рівнем відсторонення від реальності – піде.
Взагалі, авторка явно любить оцю тему зі списуванням своїх країн з реальних. В цій дилогії місцем подій стає Кеттердам (спробуйте з однієї спроби вгадати з чого він списаний). В мене не було відчуття, що це місто - лише дешеві декорації, над ним явно трохи попрацювали, ще й мапа є на форзацах. Хоча, можливо, трішки бракувало описів, адже мені важко уявляти місцевість, якщо вона не описана у всіх деталях. Проте, завжди є арти в пінтересті.
Що до стилю – нормально. Я б не сказала, що він якийсь особливий, але й нічого поганого теж сказати не можу, та й читається дуже легко, що для таких історій лише в плюс.
Мені дуже подобається, що ця історія – закінчена. І мені здається, їй не потрібно продовження. Все, що лишилось за кадром, я залюбки додумаю сама.
Зі всіх підліткових фентезі серій є лише декілька, які я ціную і можу перечитувати (деякі – більше через дитячий сентимент, ніж якість текстів). І оця історія зайняла своє почесне місце після того, як я прочитала її навесні вдруге, бо подруга читала і треба було освіжити пам’ять, щоб вести дискусії. Подрузі дуже сподобалось, а я переконалась, що «Кеттердамська дилогія» варта свого гайпу (для мене так точно).
Якщо любите жанр – спробуйте почитати «Шістку воронів»! Якщо хочете почитати щось динамічне, з харизматичними героями – спробуйте почитати «Шістку воронів»! Якщо читали «Тінь та кістка» і розчарувались – спробуйте почитати «Шістку воронів»! Якщо бачили однойменний серіал – спробуйте почитати «Шістку воронів»! (бо серіал закрили, тож лише прочитавши книжки можна дізнатись, чим же закінчилась ця історія).