? це історія про Віллов - спадкоємицю двох відьомських домів, яка переховується від Ковену все своє життя, проте зрештою їй таки доводиться стати студенткою Університету Голловз-Ґров, що має на меті не стільки навчити її чарам, скільки віднайти пару з іншого клану та перетворити на гвинтик системи.
? тут могла бути класна дарк академія, але не ведіться, якщо чекаєте цієї естетики. навчання тут немає взагалі, але книга цього й не обіцяє, тож не ставитиму на карб. це не "Готикана", де ніби як намагалися зіграти на цю тему, тут авторка написала одне заняття для фону, а решту сил кинула у створення напруженої атмосфери між Віллов та директором Аларіком Ґрейсоном Торном і моторошні описи оживших кістяків, що правлять відьмами, та жертовних убивств.
?♂️ так, Ґрейсон директор і його стосунки зі студенткою не є проблемою для всіх у цій книзі, більше спротиву викликає те, що вона відьма, а він - Судно, вмістилище демона в магічно створеному тілі, що не має здатності кохати (єсс), проте відчуває деякі інші потреби. слово "вампір" тут не фігурує, але Судна потребують відьомської крові, а їхній голод безпосередньо пов'язаний з сексуальним бажанням. тому я махнула рукою на те, що Ґрей зі старту хотів переспати з героїнею, бо йому кортіло її з'їсти, це невід'ємна частина його природи. works for me, він не людина.
? усі студент/ки університету беруть участь у Жнивах - годуванні Суден власною кров'ю, що, за згоди відьом, може закінчитися сексом, оскільки укус викликає збудження. все це дуже нездорово, але мені подобається, нічого не можу з собою зробити, характер такий. тому стосунки Віллов та Ґрея хоч і токсичні та сповнені ненависті, але не крінжові, бо я люблю динаміку "Щоденників вампіра" чи "Баффі", де є оцей hatesex/hatelove троп, це база та основа. а ще, якщо герой сказав, що це тіло не може кохати, то він дійсно цього не може, а не раптово зламає всю систему. я люблю послідовність.
від згаданих серіалів тут не лише динаміка головної пари, але й любов до різанини, виривання сердець та інших органів, пафосний драматизм та часто нелогічні виверти сюжету. часто сцени в книзі перестрибують, ігноруючи потребу їх пов'язати змістом, що працює на екранах, але не під час читання, проте, як співала Ельза, let it go, let it go, мені нравиться, як воно горить.
? мені подобається Віллов. так, вона обрана, так, всесильна, але також уперта та затята, я люблю героїнь, які завжди готові когось прибити. дівчина тяжко сприйняла те, що відчуває щось до того, кого планувала лише ненавидіти, ці конфлікті емоції уживаються в її серці та не зникають після першого ж сексу. не можу сказати, що Ґрей - мій улюбленець, бо там червоні прапорці на червоних прапорцях, але він як був лиходієм, так ним і лишається, я це поважаю.
об'єктивно книгу варто оцінити низько, але я цього робити не буду, бо насолодилася історією, мені дуже зайшла вся ця темна атмосфера з відьмами, ритуалами та кров'ю, а спайсі сцени написані непогано. а ще мене дуже рідко дивують сюжетні повороти, а "Ковен" це зміг, хоч я й підозрювала, що дещо може статися, але не вірила, що авторка дійсно це зробить.
7 кровосісь з 10, мій моральний компас дає збій, коли мова йде про гарячі вампірські історії.
Книга доволі пристрастна, вона відкриває найпотаємніші бажання і глибоко показує як зароджується пристрасть та довіра від ненависті, але спочатку герої завдають один одному багато болі. Але чи дійсно Грей щирий? Чи можна йому довіряти? Я не вірила йому.
Магічна складова світу спочатку була не зовсім зрозуміла, у мене були питання чому Судна повʼязані з відьмами, та чому Ковен у формі скелетів. Тут є багато тригерів та іноді гидких моментів, а ще дуже багато гарячих сцен.
У фіналі я розчарувалась у Греї, хоч він і почав мені подобатись, але самі події у фіналі були цікавими та динамічними. Тут зʼявились цікаві особистості та навіть шокуючі моменти. Книга доволі цікава, хоч іноді і відштовхує, не шукайте тут великого сенсу, чисто для коли хочеться відволіктись.