Краще, ніж у фільмах (з ілюстрованим зрізом)

Сказати, що ця книга мені не сподобалась, — це нічого не сказати.

Моя основна проблема з цією книгою — це Ліз, головна героїня. Вона мене просто виводила з себе. Стиль написання нагадував ті старі підліткові романи початку 2010-х, де героїня весь час робить вигляд, що вона “не така, як усі”. І, чесно кажучи, цей опис ідеально пасує цій книзі.

Ліз, втративши матір у дитинстві, виросла одержимою романтичними комедіями та пошуком свого “щасливого кінця”. У цьому їй мають допомогти Майкл, її дитяче кохання, та Вес, сусідський хлопець. Один із них допоможе їй завоювати іншого. Ви вже здогадалися, як усе це розгортатиметься.

Спостерігати, як Ліз буквально бігала за Майклом, було боляче. Особливо коли:
а) “доля ніби намагалась їх розлучити”,
б) найпривабливіше в ньому — це його південний акцент. Серйозно?

До того ж Ліз не бачила його чи говорила з ним зі школи, але все одно була в нього закохана. Як? Вона краще за мене романтизує своє життя, навіть коли у мене п’ять дедлайнів на носі й три години на їх виконання.

Ще гірше було дивитися, як Ліз віддаляється від усіх, крім Веса, та поступово втрачає зв’язок із реальністю. Всі її проблеми в основному походили з того, що вона так і не змогла пережити смерть матері. Це могло б бути трагічно, але автор торкнувся цієї теми поверхово та лише ближче до кінця книги.

Окремий жах — її безкінечне захоплення Майклом. Я постійно кривився й зупиняв прослуховування аудіокниги, щоб відійти від цих сцен. Іноді я навіть сідав робити домашнє завдання з історії, щоб хоч трохи очистити мозок від цього хаосу.

Попри це, сам формат аудіокниги рятував ситуацію. Якби я читав цю книгу в текстовій версії, точно би не витримав. Але голос диктора допоміг протриматися. Це, до речі, один із небагатьох плюсів усього мого читання.

Єдиний персонаж, який викликав у мене симпатію, — це Вес. Бідний, бідний Вес. Скажу відразу: він не заслужив усього, через що його протягнула Ліз. Він усе життя закоханий у неї, а тепер допомагає їй завоювати іншого хлопця лише тому, що йому подобається проводити з нею час. Дайте цьому хлопцю медаль. І, можливо, масаж спини, бо він тягнув на собі всю цю книгу.

Їхні стосунки з Ліз були доволі милими, і автор приділив їм чимало уваги. Але навіть тут результат був далекий від ідеального. Здавалося, що їхній розвиток увесь час рухався за схемою “два кроки вперед, три назад”.

У книзі використовувалося багато сюжетних кліше, і, хоч вони були нормально прописані, нічого нового чи цікавого я не побачив. Сам сюжет мав потенціал стати легкою й милою романтичною історією. Але головна героїня зруйнувала все своїм егоїзмом і небажанням спілкуватися з оточенням.

Загалом, якщо ви здатні ігнорувати таке, цю книгу можна сприйняти як легке й швидке чтиво. Але для мене головна героїня була настільки нестерпною, що я ледве дочитав до кінця.

Головна героїня, Ліз, з дитинства звикла бачити цей світ через призму романтичних фільмів. Дивитися і насолоджуватися ромкомами було тим, чим постійно вони займалися з мамою.
Мама Ліз загинула в автокатастрофі, і тепер Ліз продовжує їхні з мамою вечори переглядів фільмів наодинці. Адже ніхто з близьких більше не розділяє це її захоплення.
І от настав випускний рік, який передбачає випускний вечір, та ще й до школи повернувся хлопець, якого Ліз кохала з самого дитинства. Тому дівчина вирішує сама створити для себе ромкомний сюжет.
Вона заручається підтримкою свого сусіда, заключивши з ним угоду, щоб він допоміг їй підкорити серце свого «коханого».
І звісно це приводить до купи смішних моментів, а ще до розуміння головною героїнею того, що кохання неможливо зрежисерувати - воно приходить саме, іноді звідки не чекали.

Мені дууууже сподобалася історія. Це, як кажуть, книга написана для мене.
Мені не дуже сподобався переклад, вичитка і редактура.
Ну і ще, звісно, Ліз трішки підбішувала.
Вес - прекрасний.
У вересні виходить друга частина, і я буду обовʼязково її читати, але, скоріше всього, в оригіналі.

Але не зважаючи ні на що, я дуже раджу цю історію.
Під час читання у мене було перманентне відчуття щастя, метелики в животі, і бажання, щоб ця книга ніколи не закінчувалася.

Доволі мила книжка про кінець випускного року у школі. У мене склалось враження, що я подивилась доволі милий, але типовий фільм-ромком про підготовку дівчини до випускного і намагання причарувати хлопця-красеня (звичайно, який, виявляється, їй не так щоб був дуже потрібен, і насправді їй потрібен той хлопець, на якого вона не звертала уваги, але який ніби допомагав з причаруванням красеня).

В цій книжці не один любовний троп, а три: “від ворогів - до коханців”, “фейкові стосунки” і “від друзів - до коханців”. Звичайно, як майже у всіх подібних ромкомах тут вороги виявляються не такими уж сильними ворогами, і після треті книжки головні герої більше ведуть себе як друзі.

Головна героїня “трохи дивна”, вона любить одягати сукні в квіточку із магазинів вінтажного одягу, має кучеряве волосся, любить передивлятися диски з романтичними фільмами і мріє стати музичним режисером і підбирати саундтреки до фільмів, а поки вона підбирає саундтреки до подій свого життя.

Вона втратила маму коли їй було 11 років і вона не хоче сближатися з мачухою, бо боїтся, що так вона зітре память про свою маму. А випускний клас - це час, коли підлітки проводять час з батьками, тому вона сумує, що не може піти з мамою обирати сукню на випускний. На додачу до всього, її бісить її сусід, який постійно займає її паркомісце, а в школу повертається хлопець, в якого вона була закохана з дитинства, і тепер вона має на мету йому сподобатися, тому просить допомоги у бісячого сусіда. Вона намагається стати “нормальною”, купує модні речі і випрямляє волосся, та чи справді їй треба подобатися комусь, кому не потрібна вона справжня?

Тут були цікаві посилання на пісні і на ромкоми, в кінці книги є список саундтреків до книги.

Мила, але типова історія, для мене була більше як “на один раз”.