Відгуки і рецензії читачів
11.12.2025
? "Аушвіц був гротескним світом, у якому життя можна було врятувати, зруйнувати або забрати за примхою есесівців."
Так, знову книга про Аушвіц, але цього разу в ній історія існування ательє, в якому працювали в'язні при таборі. І звісно ж, ті хто найбільше кричав що євреї це ніщо, що їх потрібно позбутися, ті хто був їх катами, саме вони були клієнтами цього ательє.
Ця книга показує ницість ворога, їх вміння витягти все з людей, котрих вони ув'язнили у таборах. Дружини найвпливовіших одівалися в пошите в'язнями Аушвіцу, не гидуючи тим, що їх одяг шили із одягу тих же євреєїв.
Та поряд з цим ми бачимо на скільки була сильною жага до життя у людей, як вони чіплялися за кожну можливість вижити, згуртовувалися, допомагали один одному, витягували з пекла у свій маленький закуточок, де шиття було не роботою, а можливістю вижити, не потрапити на важку роботу чи у газову камеру. Яка іронія долі, краса та можа, що рятує життя приреченим на смерть.
Мені не сподобалося, що самому ательє та його працівникам було приділено не так багато як я очікувала. Та цінно було, що авторка розповідає історію героїв книги до того, як вони потрапили у табір, розкриває їх більше, глибше, знайомить нас із ними.
Також дещо негативним для мене було те, що книга подана беземоційно, надто сухо, багато фактів і відсутність емоцій. Було надто багато того, що я вже читала у інших книгах. А мені хотілося більше про самих кравчинь, їх перебування в таборі, більше про саме ательє.
Та попри певні негативні моменти, книга несе багато інформації про Аушвіц. Я вперше напевно читаю про існування ательє. Можливо для тих, хто боїться емоційних книг, саме ця книга буде знахідкою. Вас не кидатиме в емоційні ями, але при цьому ви отримаєте багато нової інформації.
В книзі багато фото самих кравчинь, журналів можи того часу, вирізок із газет, посилання га різноманітні джерела, з яких авторка черпала інформацію для книги. На мою думку ця книга більше пасує до жанру нон-фікшн.
Так, знову книга про Аушвіц, але цього разу в ній історія існування ательє, в якому працювали в'язні при таборі. І звісно ж, ті хто найбільше кричав що євреї це ніщо, що їх потрібно позбутися, ті хто був їх катами, саме вони були клієнтами цього ательє.
Ця книга показує ницість ворога, їх вміння витягти все з людей, котрих вони ув'язнили у таборах. Дружини найвпливовіших одівалися в пошите в'язнями Аушвіцу, не гидуючи тим, що їх одяг шили із одягу тих же євреєїв.
Та поряд з цим ми бачимо на скільки була сильною жага до життя у людей, як вони чіплялися за кожну можливість вижити, згуртовувалися, допомагали один одному, витягували з пекла у свій маленький закуточок, де шиття було не роботою, а можливістю вижити, не потрапити на важку роботу чи у газову камеру. Яка іронія долі, краса та можа, що рятує життя приреченим на смерть.
Мені не сподобалося, що самому ательє та його працівникам було приділено не так багато як я очікувала. Та цінно було, що авторка розповідає історію героїв книги до того, як вони потрапили у табір, розкриває їх більше, глибше, знайомить нас із ними.
Також дещо негативним для мене було те, що книга подана беземоційно, надто сухо, багато фактів і відсутність емоцій. Було надто багато того, що я вже читала у інших книгах. А мені хотілося більше про самих кравчинь, їх перебування в таборі, більше про саме ательє.
Та попри певні негативні моменти, книга несе багато інформації про Аушвіц. Я вперше напевно читаю про існування ательє. Можливо для тих, хто боїться емоційних книг, саме ця книга буде знахідкою. Вас не кидатиме в емоційні ями, але при цьому ви отримаєте багато нової інформації.
В книзі багато фото самих кравчинь, журналів можи того часу, вирізок із газет, посилання га різноманітні джерела, з яких авторка черпала інформацію для книги. На мою думку ця книга більше пасує до жанру нон-фікшн.