Кролик, який хотів заснути

Коли я взяла цю книжку, то вона мені видалася просто чудовою, для того, щоб лагідно відправити дитину до сну. Передмова, яка і трохи жартівлива, але і водночас містить докладну інструкцію, як читати книжку. І вже тут я почала підозрювати, що це буде не стільки казка, скільки якась певна методика. Так і виявилося.
Суть книжки зовсім не в тих пригодах, які трапляються з кроликом, а в тому, як читати історію: є спеціально виділені слова, які треба читати голосніше чи тихіше. Тобто автор допомагає батькам створити певну мелодику тексту, яка буде ніби заколисувати. Для тих, хто не є спеціалістом з риторики, така допомога може виявитись справді помічною.
До того ж, казка персоналізована, чи краще сказати – індивідуалізована, тобто в певних місцях треба підставляти ім’я дитини, ніби книжка звертається саме до неї чи до нього. І це створює такий ефект співвіднесення дитини і героя кролика. Тож, якщо кролик бешкетує, то й дитина відчуває, що ще не хоче спати, але ж коли кролик нарешті хоче спати, то й маленький слухач має відчути дрімоту.
Якщо чесно, то хотілось трохи більшої «казковості» від історії, щоб це не була просто мантра чи афірмація, тільки для дитини. Ну, але це цілком може спрацювати, як заспокоєння.