Відгуки і рецензії читачів
06.08.2024
Щороку 18 травня в Україні вшановують пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Саме в цей день 1944 року розпочалася спецоперація нквд, одного із найбільших злочинів комуністичного режиму - депортація кримських татар із Криму.
"Крим Керіма" - це оповідь про 12-річного хлопчика кримського татарина та його сім'ю, і в цій історії є вдосталь різних емоцій, зрозумілих і дорослим, і дітям. Оповідь розгортається від золотого минулого кримського селища, далі крізь події Другої світової, на зміну нациської окупації приходом радянців, страшної депортації, моторошної подорожі в товарних вагонах і смертей людей до нестерпних умов життя і важкої праці в чужому Узбекистані.
Лаконічний опис ранку 18 травня 1944 року і подальших років виживання людей посеред злости тих, хто вирішив покарати їх без провини, виважений і чіткий. Але це не лише оповідь про депортацію і нестерпне життя кримських татар в Узбекистані, це спогад про рідний дім та болісна туга за рідною землею.
Співробітники органів домагалися того, щоб кримські татари забули, хто вони є. Тоді проти них придумали спеціальну статтю, за якою засуджували за розмови про повернення на Батьківщину. Точно так, як зараз до свого кримінального кодексу російські окупанти внесли статті, за якими засуджують людей, які стверджують, що Крим окуповано і що Крим – це Україна.
Невеличка книжка, проте її історія підтверджує те, що попри переслідування тоталітарними режимами цілих народів, все ж кожна особа відчувала свою відповідальність як людини, котра вижила. Вижити самому, аби вбереглася нація.
Через 80 років історія знову повторюється - терор, депортації, все по схемі досвіду комуністичних вчителів. Сьогодні через війну росії в Україні, тисячі дітей не мають змоги відчути що таке безтурботне дитинство, діти залишаються без домівки, діти втрачають батьків.
"Крим Керіма" - це оповідь про 12-річного хлопчика кримського татарина та його сім'ю, і в цій історії є вдосталь різних емоцій, зрозумілих і дорослим, і дітям. Оповідь розгортається від золотого минулого кримського селища, далі крізь події Другої світової, на зміну нациської окупації приходом радянців, страшної депортації, моторошної подорожі в товарних вагонах і смертей людей до нестерпних умов життя і важкої праці в чужому Узбекистані.
Лаконічний опис ранку 18 травня 1944 року і подальших років виживання людей посеред злости тих, хто вирішив покарати їх без провини, виважений і чіткий. Але це не лише оповідь про депортацію і нестерпне життя кримських татар в Узбекистані, це спогад про рідний дім та болісна туга за рідною землею.
Співробітники органів домагалися того, щоб кримські татари забули, хто вони є. Тоді проти них придумали спеціальну статтю, за якою засуджували за розмови про повернення на Батьківщину. Точно так, як зараз до свого кримінального кодексу російські окупанти внесли статті, за якими засуджують людей, які стверджують, що Крим окуповано і що Крим – це Україна.
Невеличка книжка, проте її історія підтверджує те, що попри переслідування тоталітарними режимами цілих народів, все ж кожна особа відчувала свою відповідальність як людини, котра вижила. Вижити самому, аби вбереглася нація.
Через 80 років історія знову повторюється - терор, депортації, все по схемі досвіду комуністичних вчителів. Сьогодні через війну росії в Україні, тисячі дітей не мають змоги відчути що таке безтурботне дитинство, діти залишаються без домівки, діти втрачають батьків.