"Досить було встати з ліжка й визирнути у вікно, щоб побачити: це ж і є початок справжнього вільного життя, перший ранок літа."
Неймовірна книга, яку хочеться прочитати безліч разів. Читати знову й знову, аби нагадати й відчути ось цей неймовірний захват від дитинства, початку літа.
Читаючи цю книгу й посміхаєшся, й плачеш, й радієш, й сумуєш. І щойно прочитавши, відчуваєш легкісь й піднесення.
Її хочеться розтягнути на цитати, бо так багато мудрості й краси в простих речах, аби побачити їх варто лише спинитися, сповільнитись й придивитись - все необхідне поруч.
"І хоч яка незначуща була та пригода, він збагнув: цей день різнитиметься від інших.
Різнитиметься ще й тому, що є дні, які складаються із самих запахів, коли ти відчуваєш цілий світ нюхом, удихаючи й видихаючи його крізь ніс, — так пояснював батько, везучи Дугласа та його десятирічного братика Тома машиною за місто.
А в інші дні, сказав він, можна тільки вухом почути, як гримить і бринить усесвіт. Є такі дні, що їх треба куштувати на смак, і такі, що краще відчутні на дотик.
Випадають і такі, які належить сприймати всіма чуттями разом. А оце сьогодні, кивнув головою батько, пахне так, неначе десь там за пагорбами звечора не знати як виріс великий сад і сповнив усю околицю свіжими теплими пахощами.
У повітрі вчувається дощ — але на небі не видно й хмаринки.
Здається, ген серед лісу ось-ось розляжеться сміх якогось таємничого зайди — але там стоїть тиша…"
Ця цитата неймовірно правильно передає настрій й послання усієї книги, на мою думку. Прочитавши цю книгу, мимоволі починаєш прислухатися, вдихати аромат. Яким би важким не був день, або яким би легким, але він різнитиметься від інших...