Відгуки і рецензії читачів
25.10.2025
Люблю читати однотомну манґу, бо вона має свої переваги — не потрібно чекати продовження і довго його збирати. Може здатися, але ж хіба в одному томі можна розповісти повноцінно історію? Ще й як!
Прикладом цього, зокрема, є і ця дуже тепла і затишна манґа про двох хлопців — Умі та Акіо. Вони — різні. Умі — ніби сонечко, такий світлий і життєрадісний, а Акіо — навпаки похмурий, закритий в собі й йому не хочеться спілкуватися ні з дівчатами, ні з хлопцями. Він любить тільки квіти.
Але доля якось зводить їх разом і вони починають більше спілкуватися одне з одним, навчатися, відкриватися.
Це історія про кохання. Але не все так просто, адже обидва хлопці мають гіркі спогади і досвід, які заважають їм рухатися далі. Умі — наповнений світлом і любовʼю, але боїться дарувати її комусь особливому, адже не хоче бути зрадженим. Натомість Акіо досі живе спогадами й образами на свого батька і тому не хоче впускати в своє життя щастя. Вони хочуть кохати і бути коханими, але чи готові до цього?
Тут лише 200 сторінок, але вийшла історія дуже щемливою, ніжною, доброю. Мене потішило, що в ній розкривається не лише лінія кохання, але й глибші питання — прийняття себе, вміння відпустити минуле, самокопання, переживання страху бути зрадженим тощо. Насправді манґа вийшла ще й глибокою.
Що ще мені сподобалось — то це ілюстрації. Вони дуже гарні і теплі. Я хотіла розглядати кожен фрейм дуже довго! Цікаво, що навіть в ілюстраціях Умі зображений лише у світлих тонах, тоді як Акіо — більш темних, ще таким чином нам показують їхній контраст. Але, як відомо, протилежності притягуються. Проте щодо ілюстрацій, якщо чесно, інколи я трішки губилась, кому які слова належить і доводилось перечитувати.
Це історія про кохання, але вона не «гаряча» і пристрасні сцени тут не те, щоб є. Але є дуже милі сцени ? історія героїв розгортається поступово і спокійно, без драм. І це також дуже класно. Було відчуття, що історія дуже реальна і близька.