Відгуки і рецензії читачів
16.09.2025
"Квітка пустелі" — важливий твір. Але я чомусь очікувала від нього іншого. Насправді це є мемуари, але мені не вистачило деталей життя та традицій сомалійців. Тому що цьому була присвячена перша четвертина-третина книги, а далі Варіс вибирається з країни і будує своє життя за кордоном. Зрештою думаю, що я просто підійшла до книги неправильно, але і без цього мені було важко і важливо її читати. Тут підіймається тема каліцтва жіночих органів і жахливих наслідків від цієї давньої традиції. Після цього пішла читати більше і жахнулась від відсотків таких "операцій". У Сомалі жіноче обрізання було зроблене 98% відсоткам жінок. Слів не маю.
А ще мені неймовірно сподобалось те, що Варіс все ж зустрічала у своєму житті дуже хороших людей, які в певні моменти буквально зробили її шлях до хорошого життя трішечки легшим. Мені сподобалось зображення некровного сестринства, бо навіть коли подруги чи знайомі Варіс самі не мали достатньо коштів на життя, все ж часом допомагали їй або влаштуватися на роботу, або акліматизуватися у незнайомій країні, або зрештою надавали їй житло чи радили, куди можна по нього звернутися. І найважливішим у книзі було зустріти момент, коли Варіс почула від подруги, що геніталії не у всіх такі, як у неї. Я думаю, що це і стало поштовхом до пошуку, як можна виправити скоєне. Зрештою, ця жінка побудувала себе сама, а для цього потрібна була неабияка жага до змін.
А ще мені неймовірно сподобалось те, що Варіс все ж зустрічала у своєму житті дуже хороших людей, які в певні моменти буквально зробили її шлях до хорошого життя трішечки легшим. Мені сподобалось зображення некровного сестринства, бо навіть коли подруги чи знайомі Варіс самі не мали достатньо коштів на життя, все ж часом допомагали їй або влаштуватися на роботу, або акліматизуватися у незнайомій країні, або зрештою надавали їй житло чи радили, куди можна по нього звернутися. І найважливішим у книзі було зустріти момент, коли Варіс почула від подруги, що геніталії не у всіх такі, як у неї. Я думаю, що це і стало поштовхом до пошуку, як можна виправити скоєне. Зрештою, ця жінка побудувала себе сама, а для цього потрібна була неабияка жага до змін.
13.06.2025
Ух, яке захопливе чтиво чекає на тих, хто триматиме в руках цю книгу! Потужна історія, страшна в своїй реальності, моторошна в наслідках прадавніх забобонів, надихаюча в бажанні змінити своє життя, смілива в карколомних пригодах дівчинки, жінки.
Варіс, яка зараз багата, успішна модель, незалежна та самодостатня жінка, посол ООН, кохана дружина, любляча мама пройшла довгий, складний шлях до свого успіху. Сомалійська дівчинка, дитина пустелі і піску, що любить свою таку складку батьківщину, яка й досі з ніжністю згадує своє босоноге дитинство, проведе вас своїм життям без прикрас. Кочівне життя в пустелі, де вода – найбільше благо, де праця тяжка і виснажлива, але вечірні розмови біля ватри – щирі, з жартами і веселощами, де ніхто не скаржиться, що йому тяжко, «мама, мені нудно», «мама, я це не їстиму», де мішок рису – це щастя, де дощ – це свято. Романтика пісків, але є речі, які перевернуть вашу свідомість, охоплять вас жахом, відразою, жалем і злістю. Страшна і тяжка доля дівчаток і жінок в Сомалі, примітивні забобони, що забирають тисячі дівчачих життів, а якщо ти вижила – прирікають на страждання на все життя. Чоловіки, яких мені хотілось роздерти, обмежені тупі створіння, по-іншому не можу їх назвати – аж досі тіпає від їх поведінки!
Підлітка, що втечею рятується від свого батька і весілля з 60-річним старцем, дитина, яку продають за 5 верблюдів пенсіонеру, дівчинка, яку життя кидатиме від випробування до випробування, яка лише своїм впертим характером та небажанням повертатись до батька, вигризла своє майбутнє. Варіс, яка не знала, що таке помідор, унітаз, яка не мала взуття – стала послом ООН. Карколомна історія життя! Неймовірна сила духу та сміливість!
Дуже раджу прочитати!
Варіс, яка зараз багата, успішна модель, незалежна та самодостатня жінка, посол ООН, кохана дружина, любляча мама пройшла довгий, складний шлях до свого успіху. Сомалійська дівчинка, дитина пустелі і піску, що любить свою таку складку батьківщину, яка й досі з ніжністю згадує своє босоноге дитинство, проведе вас своїм життям без прикрас. Кочівне життя в пустелі, де вода – найбільше благо, де праця тяжка і виснажлива, але вечірні розмови біля ватри – щирі, з жартами і веселощами, де ніхто не скаржиться, що йому тяжко, «мама, мені нудно», «мама, я це не їстиму», де мішок рису – це щастя, де дощ – це свято. Романтика пісків, але є речі, які перевернуть вашу свідомість, охоплять вас жахом, відразою, жалем і злістю. Страшна і тяжка доля дівчаток і жінок в Сомалі, примітивні забобони, що забирають тисячі дівчачих життів, а якщо ти вижила – прирікають на страждання на все життя. Чоловіки, яких мені хотілось роздерти, обмежені тупі створіння, по-іншому не можу їх назвати – аж досі тіпає від їх поведінки!
Підлітка, що втечею рятується від свого батька і весілля з 60-річним старцем, дитина, яку продають за 5 верблюдів пенсіонеру, дівчинка, яку життя кидатиме від випробування до випробування, яка лише своїм впертим характером та небажанням повертатись до батька, вигризла своє майбутнє. Варіс, яка не знала, що таке помідор, унітаз, яка не мала взуття – стала послом ООН. Карколомна історія життя! Неймовірна сила духу та сміливість!
Дуже раджу прочитати!