Ох, скільки ж тут подій! Якщо ви шукаєте фентезі, де динаміка не дає видихнути — вам точно сюди. Від перших сторінок книга затягує у вир подій: магічні випробування, інтриги, зради, таємниці минулого — і все це на тлі неймовірно острова Лайтларк. А головне — тут багато сюжетних поворотів! Фінал мене реально здивував, а це буває не так часто, особливо у фентезі.
Ще один цікавий момент — любовний трикутник, який вийшов досить нестандартним через те саме прокляття. Айла не може дозволити собі закохатися, але почуття не запитають дозволу, і це додає книзі особливого напруження.
Таємниці — ще одна сильна сторона книги. Кожен персонаж, навіть другорядний, має щось приховане. Коли поступово розкривалися їхні мотиви, я згадувала попередні сцени й думала: «Так ось чому він так зробив!». Це як збирати пазл, де кожен фрагмент дивує.
Єдине, що мене трохи збентежило — порівняння цієї книги з "Голодними іграми», я очікувала більшої жорстокості, але тут акцент дещо інший. Так, є елемент змагань, але Лайтларк — це більше про магію, долю та таємниці. За відчуттями ця історія більше схожа на "Каравал" Стефані Гарбер — через ту саму казковість, загадкові випробування й емоційний романтичний підтекст.
Загалом, мені сподобалося! Це легке, але водночас напружене фентезі з чудовою атмосферою, яскравими персонажами та несподіваними поворотами. Я точно читатиму продовження!
В цілому, одразу було зрозуміло деякі істини після того як головна героїня зустрілася з лідерами інших народів. Я трохи не зрозуміла щодо сил персонажів і чому деякі з них володіли декількома з них, але в цілому про це занадто мало говорилося в книжці, щоб на цьому акцентувати увагу. Про що дійсно було сказано аж занадто багато, так це про сукні головної героїні і її вигляд.
Окрім званих вечорів на які герої повинні ходити в них також є випробування, кожне з яких має вибрати лідер іншого народу. І мені здається, що майже кожне з них головна героїня провалила. Особливо, коли потрібно було продемонструвати свої уміння. Хоча, мушу визнати, що чаювання, яке влаштував король було справді захопливим, а його правда буквально сколихнула весь сюжет та додала гостроти.
Очевидно, що в книжці присутня любовна лінія. І фактично навіть не одна. Не можу сказати, що я розумію вибір головної героїні, бо вона виглядала більш гармонійно з іншим. Але що вже є, те є.
Основна зрада яка є в сюжеті та головна таємниця інтуїтивна були зрозумілі з самого початку. І фактично до самого кінця очікуєш тільки деталей цього дійства, а якоїсь інтриги не відчувається. В цілому, на героїв чекає щасливий кінець, хоча остання глава натякає на продовження. Не впевнена, що буду його читати, але в цілому книжка читалася легко.
Вона є представницею народу на який накладено прокляття кохання.
Кохання для них дорівнює смерті.
Але плотські втіхи без кохання, ніхто не забороняв.
Є один шанс це прокляття зняти - це перемогти в смертельній грі.
І саме Айслі випадає така можливість.
Ця гра відбудеться на загадковому острові - Лайтларк.
А веде до місця призначення магічний портал, який зʼявляється раз на сто років.
Але, відправляючи Айслу на це небезпечне завдання, її наставники не знають, що в дівчини інші плани.
Цією книгою я собі вкотре довела, що книги про різні змагання входять в мої «книжкові ні».
Ну нецікаво мені.
Я не фанат книжкової серії «Голодних ігор», але люблю фільми. Аналогічно, «Гаррі Поттер і кубок вогню» не моя улюблена частина. Але фільм мені подобається.
Саме через елемент змагань мені не сподобалася «Безсила».
Всілякі такі змагання я більше люблю дивитися як фільм/серіал, ніж читати.
Єдине, що мені сподобалося в цій книзі - це наявність Гріма. Це єдиний елемент, який утримав мене від того, щоб кинути книгу.
І от ще проблема, яка мене спіткала на читанні цієї книги - у мене уже відчуття, що я прочитала всі можливі сюжети, і тепер читаю щось що схоже на щось.
І мені від цього сумно.
На жаль, книга мимо…
Продовжувати серію не планую.