В центрі історії Олександр Тюрин - детектив, який за збігом обставин вимушений залишитися в Межі - така собі місцина, де співінують нечисть і люди. Оскільки просто так жити він не може, то бере обов'язки детектива, розслідує вбивства, викрадення і т п, і всі ці справи потім об'єднуються в одну і маємо ніби то цільний сюжет. Ну, цілком так: герої є, зв'язки є, послідовна оповідь з натяками є, але щось в мене пішло не так.
Я постійно відчувала пародію на Голмса, особливо під час першої справи, коли Тюрин всюди посилав телеграми, але навіщо - зрозуміло тільки в кінці першої справи.
Окремо із мінусів ще хочу виділити карту: вона ніяка. Типу є, має бути помічною, але коли я намагалася слідкувати за нею згідно тексту то було відчуття, ніби карта чисто для приколу, бо персонажі по факту просто телепортувалися крізь місця, опинялися там, де треба, а не гуляли Києвом. Києва я також не відчула, але може через те, що я була в Києві один раз в житті в шкільні роки і то недовго.
Із плюсів: історична справка. Без неї було б тяжко, і я б не зрозуміла і половини посилань, як це було в "Домі солі".
Книга непогана, читайте якщо бажаєте дізнатися один із варіантів виписування мітологічних істот в буденність нарівні з людьми, бо як детектив слабенько.