І, загалом, книга мені сподобалась. Читається вона легко та швидко, її об’єм невеликий (до 300 сторінок), та вона ідеально підходить для осінніх дощових вечорів за чашечкою какао. Це атмосферна книга, яка наповнена шумом моря, туманами та красою Шотландії. Хоч цьому не приділяють багато уваги, але це не можливо не відчути, читаючи книгу. Дечим вона нагадала мені Дім в книзі «Піранезі» з його описами залів, але якщо Дім більш сонячний та літній, то в «Леді Макбет» атмосфера більш похмура та готична.
Особисто мною історія сприймається як казка або балада в прозовій формі. Тут немає карколомних поворотів сюжету, все доволі очевидно, але тим не менш спостерігати за розвитком подій все ще цікаво.
Я надзвичайно вдячна авторці за те, що вона додала перелік дійових осіб на початку книги, як це часто роблять в п’єсах та поемах. Персонажів, можливо, не так багато, але враховуючи той факт, що їх імена часто подаються шотландською, бретонською, нормандською та латинською мовами, запам’ятати всіх, а головне не плутати один з одним важкувато.
Хоч книга написана від третьої особи, але історія ніби розповідається Росциль, що дає змогу познайомитись з її внутрішнім світом, переживаннями, бажаннями та змінами. Інші персонажі в більшості випадків не розкривають своїх мотивів - переважно вони діють під дією власного честолюбства. Жінки ніби становлять протиборчий табір чоловікам - їх не стільки турбує слава та шана, як власна доля та щастя, але у жорстокому світі чоловіків вони змушені ставати кинджалами у їх руках. Хоч в книзі явно не піднімається тема фемінізму, але присутньо багато описів життя жінок 11 сторіччя, які є також важливою частиною історії. Вони додають деталей та дають змогу зрозуміти мотивацію Росциль. Особливої глибини додають Опівнічні прялі та їх доля.
Любовна лінія присутня, хоч трохи і недолуга. Але якщо дійсно сприймати історію як середньовічну баладу в прозі, то все стає на свої місця.
Тож, якщо хтось шукає осінню, похмуру, атмосферну книгу, то «Леді Макбет» - ідеальний варіант.
Але Рід у своїй книжці наводить незаперечні факти того, що роль жінки в ті часи була мізерна, що саме чоловік був її паном і тільки він міг віддавати подібні накази. Її леді Макбет - це сімнадцятирічна Росциль, яка виросла в в достатку і єдиною її проблемою було прокляття іншої відьми, яке та на неї наклала з примхи. Чи дійсно так було, чи її трохи неземна зовнішність просто відлякувала інших, важко відповісти однозначно. Але Росциль має свої потойбічні сили. А ще вона розумна та сповнена хитростей на яких виросла при дворі свого батька.
В книжці багато стародавніх звичаїв та геральдики, легенд та міфів. Вони щільно переплітаються утворюючи цю історію. "Леді Макбет" лиш ключовими подіями нагадує оригінальний твір, але стилістика автора та загальна атмосфера надзвичайно відповідають тому темному часу про який розповідають.
Як для такої невеличкої книжки її оформлення надзвичайно гарне та дуже атмосферне. Але сама історія підійде тільки для тих, кому подобається оригінальний твір, та кому хотілося б дізнатися іншу його версію. Для більшості читачів ця історія може здатися занадто нудною та незрозумілою.
В цій книзі вона зустрічає своє справжнє кохання , але воно не зовсім звичне . Звичайно на їхньому шляху багато перешкод , в тому числі і її чоловік . В цій книзі доволі багато магії , битв , таємниць . Хто любить атмосферу темної академії , міфів і чаклунства , той вподобає цю історію точно . Ця книга мене зачарувала своїм оформленням з кольоровим зрізом . Але сама історія мені не дуже сподобалась , книга дуже маленька за обсягом і мені цього не вистачило для повного розуміння історії .