Відгуки і рецензії читачів
26.10.2025
«Леді з Ґрейс-Адью» – це книжка, яка складається із восьми різних магічних історій, які пов’язані зі світом Фейрі. У цій збірці, звісно ж, авторка зберегла стиль, який можна було відчути в «Джонатан Стрейндж і містер Норрелл». Хоча деякі оповідання були написані за довго до виходу популярного роману авторки про двох видатних магів Англії.
⠀
Читаючи цю книжку, виникає відчуття магічності, яке присутнє під час читання казок, але в той же час - із розумінням, що тут є дуже багато дорослих тем, які розвиваються власне навколо магії. Стиль авторки нагадує книжки Джейн Остін чи сестер Бронте, кучеряві слова й звороти, ось ці всі «міс і містери». Spectator написав: «Ці історії читаються так, ніби Джейн Остін переписала братів Ґрімм… прекрасно» - і я повністю погоджуюсь із цією думкою.
⠀
У книзі збережено об‘ємність та глибину вигаданого Сюзанною Кларк світу - безліч різних героїв, які мають свої історії, що переплітаються з іншими розповідями, різні трактати й опуси, які згадуються в 19 столітті, хоч були «написані» вигаданими авторкою персонажами в 1209 році або що. Я спочатку здивувалась, а де ж величезні, на декілька сторінок примітки, які були в «Джонатан Стрейндж і містер Норрел», але потім дочитала книгу й помітила розділ «Примітки», тож і в цій збірці дуже детально розписаний світ магії.
⠀
Кожна історія індивідуальна й цікава, але всі вони покликанні розказати більше про розвиток магії у Британії 19 століття або ж показати читачам, як Фейрі (Інакший Край) втручається в життя англійців. Тобто ця книжка є чудовим доповнення до світу, в якому живуть Джонатан Стрейндж і містер Норрел, хоча деякі події в оповіданнях відбуваються задовго до тих, про які йдеться в іншій книзі авторки.
⠀
На мою думку, «Леді з Ґрейс-Адью» – це щось типу «Казок про дивних». Тож якщо вам полюбився світ магії Сюзанна Кларк, обов’язково зверніть увагу на цю книжку.
⠀
Загалом кожне оповідання було казковим та магічним, містило дрібку гумору, кумедності, інколи чомусь повчало, а інколи мало мету лише розважити. Ця книжка допомагає відволіктися від поганого та трішки загубитися у світі фейрі.
⠀
Читаючи цю книжку, виникає відчуття магічності, яке присутнє під час читання казок, але в той же час - із розумінням, що тут є дуже багато дорослих тем, які розвиваються власне навколо магії. Стиль авторки нагадує книжки Джейн Остін чи сестер Бронте, кучеряві слова й звороти, ось ці всі «міс і містери». Spectator написав: «Ці історії читаються так, ніби Джейн Остін переписала братів Ґрімм… прекрасно» - і я повністю погоджуюсь із цією думкою.
⠀
У книзі збережено об‘ємність та глибину вигаданого Сюзанною Кларк світу - безліч різних героїв, які мають свої історії, що переплітаються з іншими розповідями, різні трактати й опуси, які згадуються в 19 столітті, хоч були «написані» вигаданими авторкою персонажами в 1209 році або що. Я спочатку здивувалась, а де ж величезні, на декілька сторінок примітки, які були в «Джонатан Стрейндж і містер Норрел», але потім дочитала книгу й помітила розділ «Примітки», тож і в цій збірці дуже детально розписаний світ магії.
⠀
Кожна історія індивідуальна й цікава, але всі вони покликанні розказати більше про розвиток магії у Британії 19 століття або ж показати читачам, як Фейрі (Інакший Край) втручається в життя англійців. Тобто ця книжка є чудовим доповнення до світу, в якому живуть Джонатан Стрейндж і містер Норрел, хоча деякі події в оповіданнях відбуваються задовго до тих, про які йдеться в іншій книзі авторки.
⠀
На мою думку, «Леді з Ґрейс-Адью» – це щось типу «Казок про дивних». Тож якщо вам полюбився світ магії Сюзанна Кларк, обов’язково зверніть увагу на цю книжку.
⠀
Загалом кожне оповідання було казковим та магічним, містило дрібку гумору, кумедності, інколи чомусь повчало, а інколи мало мету лише розважити. Ця книжка допомагає відволіктися від поганого та трішки загубитися у світі фейрі.
10.11.2023
На своїй хвилі зацікавленням Лордом Дансейні мене прибило до цієї книжки, адже обіцяло бути надзвичайно цікаво: готичні староанглійські оповідки, просякнуті відповідною атмосферою (ну скажіть, як же може не зацікавити бльорб, в якому написано, що це брати Ґрімм, переписані Джейн Остін?). Та й справді, від мовностилістичних аспектів книжки отримаєш неймовірних масштабів задоволення, та й саме видання надзвичайно гарне, з неймовірними графічними ілюстраціями – тримати в себе в колекції точно хочеться (над «Піранезі» тієї ж авторки РМ теж неабияк постаралися). Але збірка оповідань на те і є збіркою оповідань, аби містити в собі різні тексти, які часто відрізняються якістю: іронічно, що якраз-таки найперше оповідання мені й сподобався найбільше, бо було таким містично-феміністичним, а від інших же складалося враження, наче з ними щось не те – вони відчуваються якимись недописаними, чи що...
Від мови авторки отримуєш задоволення, а від сюжету залишаються тільки питання: тільки, здавалося б, втягнувся у фабулу, аж тут і кінець. Але книжку приємно тримати в руках, та й її концепція та стиль залишають приємний післясмак – якщо вам подобається вже вищезгаданий Дансейні, або Ґейман зі своїм «Зоряним пилом» (У «Леді…», між іншим, є оповідання з цього всесвіту), то неодмінно беріть, не пошкодуєте!
Від мови авторки отримуєш задоволення, а від сюжету залишаються тільки питання: тільки, здавалося б, втягнувся у фабулу, аж тут і кінець. Але книжку приємно тримати в руках, та й її концепція та стиль залишають приємний післясмак – якщо вам подобається вже вищезгаданий Дансейні, або Ґейман зі своїм «Зоряним пилом» (У «Леді…», між іншим, є оповідання з цього всесвіту), то неодмінно беріть, не пошкодуєте!