Легенди та лате

Я ще не читала книг в жанрі «затишне фентезі», але ця книга така популярна, я бачила її всюди. Тому вирішила подивитися, що ж це таке, і чи мені таке сподобається.
Книга розповідає про орчиху Вів, яка втомилася від вбивств та війн, і вирішила осісти і відкрити свій невеликий бізнес.
Вона знаходить приміщення, де раніше була стайня і перетворює його на кавʼярню, де встановлює кавомашину.
Мешканці містечка підозріло поставилися до новоприбулої, її шайтанмашини та трунку, що вона там калапуцяє.
Але разом з недругами, Вів знайшла і справжніх друзів, які допомагають їй втілити свою мрію в життя.

Більшість книги я читала і така: «Так а в чому ж феномен цієї історії?»
Так, вона мила, затишна, але тут нічого не відбувається.

Але під кінець історії мене прямо пробило на сльозу - так це все було мило, що аж за душу бере.

Напевно менe не так історія зачепила, бо я не пʼю каву. А це основний символ книги.

Сподіваюся мені друга книга зайде більше (хоча вона ніби приквел), адже вона про книгарню - ця тема мене більше цікавить.

Історія про орчицю Вів, яка втомилась від бійок і випробувань і вирішує відкрити першу кав'ярню в місті. Перед цим вона здобула казковий артефакт, заробили трохи грошей для “початкового капіталу” і спробувала каву у гномів в далеких землях, і тепер вирішує познайомити мешканців містечка з “загадковим” напоєм.
Перші 100 сторінок я подумки закочувала очі і думала, що це чергова історія про ще одну жінку, яка кидає оплачувану роботу в великому місті, вирушає до маленького містечка і відкриває маленький бізнес (в десятках подібних творів це або маленька книгарня, або маленька кав'ярня, або маленька пекарня). Мені здалось, що сеттінг фентезі з орками, гномами і суккубами – це просто декорації. Також здалось, що сюжет доволі передбачуваний: про те, що героїня відкриває цей маленький бізнес, долає труднощі і знаходить нових друзів/кохання.
Але потім книга почала мені подобатись, було мило і затишно, а коли з'явився герой пекарь-щуролюдик, так взагалі. До речі, треба попередити, що під час прочитання цієї книги вам може захотітись наїстится сінабонами, круасанами і печивом.
На обкладинці також написано, що це епічне фентезі, але нічого епічного здається в цій книзі не було (хоча я і не люблю епічне фентезі).
Взагалі це доволі мила і приємна історія про дружбу і підтримку. Також було смішно спостерігати, як мешканці містечка знайомляться з таким новим для них напоєм – кавою.

– Скажіть у вас колись була кава? – запитала Вів.
Лейні глипнула на неї. Старенька здавалась ображеною.
– Ніколи не було. Мене так виховали, що леді не говорять про свої хвороби, – суворо сказала вона.

Цю книгу точно не назвеш щедевром чи зразком епічного фентезі. Але. Вона мила, тепла, спокійна. Те, що треба, щоб відпочити, відволіктися, розслабитися.
У центрі сюжету у нас орчиха Вів, яка стомилася бути воїтелькою і хоче звичайного тихого життя... власниці кав'ярні. Саме так, ми має затишне побутове фентезі про те, як жінка зі складним минулим намагається сиати на ноги і відкрити свій бізнес. Щось у цьому є, погодьтеся. Вів сильна і звикла все вирішувати рішучо і за допомогою зброї, але це не той випадок. Щоб нарешті знайти своє місце і втілити нову мрію, їй доведеться заручитися підтримкою інших, до чого вона не дуже звикла.
Взагалі дуже атмосферна книжка. Мені допомогла морально відпочити від усього, що відбувається зараз у наших життях. Повноцінну терапію не замінить, але задоволення отримаєте точно.
Окремо про саме видання. Дуже добре зроблено, АРТБУКС постаралися. Обкладинка софттач, гарні форзаци, у лімітованої версії приємний малюнок на зрізі. Сподобались шрифти, дуже легко читаються. Взагалі книга залишила приємне враження, хоч вона і доволі простенька за сюжетом. Чекатиму другу частину, бо інколи дуже хочеться таких затишних і милих історій про життя.
Оцінка 9/10.